Вскрыли так называемого экс-генерального прокурора Юрия Луценко.
После прочтения протокола допроса Юрия Луценко в качестве свидетеля, у вас мурашки пойдут по коже…
Эти люди путем Майдана и ужасающего кровопролития пришли к власти. Они искупали тысячи украинских семей в ванне крови.
Еще в 2013 году казалось, что лидеры Майдана истинные демократы, которые хотят для народа Украины благополучия и жизни минимум как в странах Европейского союза.
Вчера в интернете выложили оригиналы документов, которые говорят об обратном. Юрий Луценко и члены Майдана на самом деле оказались кровавой мафией, которые начали промышлять…. в Донецке. Вы правильно прочли! В 2005 году начался кровавый путь Луценко, Порошенко и ко. именно с Донецка…
Вниманию историков украинской коррупции предлагается документ, который не только проливает свет на источники состояния бывшего генерального, прости господи, прокурора Юрия Луценко, но и служит, перефразируя классика, энциклопедией украинской действительности.
Это — датированный 29 сентября 2006 года протокол допроса министра внутренних дел Луценко в качестве свидетеля по уголовному делу №55-1909, возбужденному по факту умышленного убийства полковника милиции Романа Ерохина (укр.).
До уваги істориків української корупції пропонується документ, який не тільки проливає світло на джерела статків колишнього генерального, прости господи, прокурора Юрія Луценка, але й слугує, перефразовуючи класика, енциклопедією української дійсності. Це – датований 29 вересня 2006 року протокол допиту міністра внутрішніх справ Луценка як свідка в кримінальній справі №55-1909, порушеній за фактом умисного вбивства полковника міліції Романа Єрохіна.
Вбивці Єрохіна засуджені ще в 2010 році, а зараз на лаві підсудних перебуває й замовник злочину – колишній народний депутат Олександр Шепелєв, який, згідно з фабулою обвинувачення, надав виконавцям 2 автомати Калашникова, 13 пістолетів Макарова, 2 пістолети ПБ, призначені для малошумної стрільби, а також чималу суму грошей. Що ж стосується мотиву вбивства, то головний військовий прокурор Анатолій Матіос у ході брифінгу 4 липня 2018 року пояснив його наступник чином:
[easy_ad_inject_2]
«Встановлено, що полковником Єрохіном спільно з групою підлеглих була виявлена робота конвертаційного центру на базі одного із комерційних банків Донецька, кінцевим бенефіціаром якого був один народний депутат на той час. І діяльність цього центру була припинена, троє осіб були притягнуті до кримінальної відповідальності, схема легалізації коштів була ліквідована… Подальша професійна доля полковника Єрохіна була спрямована на виявлення і припинення протиправної діяльності інших конвертаційних центрів, на території України, що абсолютно не влаштовувало діючого народного депутата, який і був організатором та замовником цього вбивства».
Втім, від високопоставлених співробітників міліції автору цих рядків ще за життя Єрохіна доводилось чути зовсім іншу версію щодо його професійних уподобань, ніж у викладі Анатолія Матіоса. А саме: що Єрохін не боровся з конвертаційними центрами, а сам їх створював. Для цього Єрохін, будучи оперативним співробітником Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Донецькій області, заводив оперативно-розшукові справи, у межах яких виносились постанови про, так би мовити, імітування обстановки злочину та відкриття в установах банків рахунків фіктивних фірм з метою виявлення клієнтури, яка користується послугами конвертаційних центрів. Далі такий конвертаційний центр тривалий час працював, надаючи послуги «обнала» та приносячи своєму власникові колосальні прибутки, а після того, як Єрохін «раптово» арештовував відкритий ним рахунок (зрозуміло, що на рахунку в цей момент перебували копійки), то ще й тряс гроші з тих підприємців, які мали необережність переказувати гроші.
Про масштаб діяльності Єрохіна свідчить хоча б та обставина, що під час президентських виборів 2004 року він проживав у Києві в готелі «Прем’єр Палац» і був касиром штабу Віктора Януковича. Зокрема тодішній віце-прем’єр-міністра Андрій Клюєв, який цей штаб очолював, переказував на рахунки фіктивних фірм, відкритих Єрохіним у банках м.Макіївка, бюджетні кошти на, начебто, проведення ремонтних робіт на Хмельницькій атомній електростанції. Єрохін ці гроші переводив у готівкові долари та доставляв у виборчий штаб.
Зрозуміло, що після падіння злочинного режиму й перемоги Помаранчевої Революції кар’єра Єрохіна стрімко пішла вгору, а він став особистим «гаманцем» та довіреною особою міністра внутрішніх справ Юрія Луценка – не припиняючи своїх ділових контактів з лідером єнакіївського угруповання Юрієм Іванющенком («Юра Єнакіївський»).
Під час допиту, протокол якого ми публікуємо, Юрій Віталійович говорив, що з Єрохіним його познайомив кум Юрій Воскобойников – до речі, саме на Воскобойникова була зареєстрована компанія «Українські новітні телекомунікації», де фінансовим директором нужденно трудилась Ірина Луценко, а Юрій Луценко у вересні 2006 року зобов’язав усіх співробітників міліції перейти на тарифний план компанії «Українські новітні телекомунікації» та створити на її базі корпоративну мережу зв’язку.
Втім, мені доводилось чути й іншу версію – що, насправді, Луценка та Єрохіна в лютому 2005 року, коли Юрій Віталійович уперше приїхав у Донецьк у статусі міністра внутрішніх справ, познайомив Юрій Гримчак, давній соратник і близький друг Луценка, вже призначений на той момент заступником голови Донецької обласної державної адміністрації з питань взаємодії з правоохоронними органами. Втім, ділові взаємини між Гримчаком і Єрохіним не були секретом і для слідчого, який допитував Луценка в зв’язку з загибеллю скандального міліціонера – на відміну від Луценка, який на допиті стверджував, що нічого про це не знає.
На початку 2006 року Луценко перевів полковника Єрохіна та його соратника й помічника підполковника Чорного до Києва не тільки для того, щоби тримати поближче до себе своїх довірених осіб, але й на вимогу тодішнього начальника Управління МВС України в Донецькій області Михайла Клюєва (майбутнього першого заступника міністра), який заявив, що не допустить перетворення Донецького УБОЗ на конвертаційний центр – мовляв, якщо Луценко хоче заробляти на «обналі», то нехай забирає свого Єрохіна до себе в міністерство.
У Києві Юрій Віталійович поселив Єрохіна на дачі міністра в Пущі-Водиці та передав у його підпорядкування 60 співробітників МВС України, які під орудою Єрохіна мали відкривати «конверти» й надавати широким верствам населення послуги з переведення безготівкових коштів у готівкові з ухиленням від сплати податків. Доходило до того, що Юрій Віталійович особисто виносив постанови про заведення оперативно-розшукових справ, у межах яких Єрохін відкривав в установах банків рахунки конвертаційних центрів – як, наприклад, це було у випадку з донецьким банком «Перспектива» (у лютому 2007 року змінив назву на «Універсальний комерційний банк»). Але ця бурхлива діяльність тривала недовго – 26 липня 2006 року Єрохін, який мав везти в Донецьк «касу», був викрадений біля запасного командного пункту МВС України в Пущі-Водиці, де він жив з ласки міністра, і вбитий 8-ма пострілами.
[easy_ad_inject_1]
За місяць по тому правоохоронці затримали організатора злочину – колишнього співробітника ГУБОЗ МВС України та виконавців – співробітників податкової міліції й таксиста. Невдовзі було знайдено й тіло самого Єрохіна, закопане в лісосмузі під Ворзелем. Що ж стосується замовника, то підозра зразу ж впала на народного депутата Шепелєва, який займався тим самим, що й Єрохін і навіть мав у Донецьку власний банк «Донкредитінвест», перейменований у вересні 2005 року на «Європейський банк раціонального фінансування», який спеціалізувався на «обналі». Ба більш того: Шепелєв разом зі своїм давнім партнером по кримінальному ремеслу Павлом Борульком облаштував цілий банківський синдикат, який вивів за кордон не менше мільярда доларів.
Доки Єрохін жив і працював у шахтарській столиці, він з Шепелєвим жив душа в душу, а в Борулька навіть позичив кілька мільйонів доларів. Одначе статус особи, наближеної до міністра внутрішніх справ, спричинив у Єрохіна запаморочення від успіхів – він став шантажувати Шепелєва, вимагаючи з нього гроші за можливість безкарно займатись фінансовими аферами.
[easy_ad_inject_1]
Урешті-решт, Шепелєв дійшов висновку, що Єрохіна дешевше вбити. Тим більше, що недоторканність банкіру була гарантована – Борулько (до речі, він був ледь не останнім, з ким Єрохін спілкувався телефоном) одружений на племінниці тодішнього генерального прокурора України Олександра Медведька…
Виникає запитання – а чи знав Анатолій Матіос, чим насправді займався Єрохін? – Звісно, знав. Не міг не знати, оскільки слідчий (точніше – начальник відділу Генеральної прокуратури України) Володимир Геннадійович Жербицький, який у 2006 році розслідував «справу Єрохіна» й допитував міністра внутрішніх справ Луценка, у наступному став заступником головного військового прокурора. Але доки посаду генерального прокурора обіймав видатний фахівець у галузі права Юрій Луценка, розповідати правду про Єрохіна та його зв’язок з Луценком не було ніякого сенсу. Тим більше, що на кваліфікацію того, що коїв Шепелєв, це аж ніяк не впливає.
[easy_ad_inject_1]
Отже, нижче – протокол допиту міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Читайте та насолоджуйтесь.
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
[easy_ad_inject_1]
[easy_ad_inject_1]
Обязательно поделитесь со своими друзьями в социальных сетях. Эту правду должна знать вся страна!