Запікання немовлят у печі в Стародавній Русі – це одна з давніх традицій наших предків, яка сучасній людині може здатися дикою і варварською. Проте і їй можна знайти тлумачення, яке пояснюється сприйняттям тогочасного світу людьми. Сьогодні ми розкриємо всі таємниці цього дивного ритуалу.
Звідки пішла традиція запікати дітей в печі
Як відомо, час від часу діти народжуються недоношеними. При цьому не тільки в сучасному світі батьки стикаються з такою проблемою. Раніше терміну народжувалися діти і в минулому. Ось тільки рівень сучасної медицини дає шанс на життя навіть найбільш вразливим малюкам. У минулі часи все було набагато складніше.
Останнє століття дало дуже багато для людства. Те, що відбувалося одне-два століття тому, може здатися багатьом дикістю. Згідно з однією з традицій, в разі, якщо дитина народжувалася невеликої ваги або з видимими відхиленнями у розвитку, його слід було припекти в печі, в буквальному сенсі цього слова.
Повитухи припікали дітей в буквальному сенсі! Вважалося, що якщо дитину помістити в піч, то вона може там дозріти і набратися сил. Завдяки такому обряду дитя змогло би вижити, були впевнені наші предки.
Для сучасної людини процедура здасться варварською. Стародавні слов’яни вважали інакше. З прадавніх часів піч уособлювала єдність загробного, земного і небесного світів. Вона була джерелом тепла. На ній спали діти і люди похилого віку. У печі готували їжу. Це було місце проживання домового, якого вважали господарем будинку.
Як проходило запікання дитини на Русі
Перед тим, як відправити дитину в піч, повитуха завертала його в житнє тісто. При цьому відкритими залишалися тільки ніс і рот, через які дитина могла дихати. Воду для тіста брали з 3-х колодязів, при цьому зробити це повинна була бабка-знахарка.
Загорнуте в тісто дитинча клали на лопату і відправляли в піч. Вона не повинна була бути гарячою. У печі повинні були залишатися тільки тліючі теплі вуглинки. При цьому промовлявся певний заговор. Побудований він був по особливому ритму так, щоб дитину можна було вчасно дістати з печі, і щоб вона там не встигла задихнутися.
Залежно від того, які захворювання були в дитини, її тримали в печі відповідний відрізок часу. При туберкульозі наприклад дитина могла пробути в печі цілу ніч. Варто відзначити, що не тільки на Русі, але й поляки, німці, словаки, угорці також практикували запікання дітей. У деяких країнах після того, як дитину виймали з печі, тісто з нього віддавали на поїдання собакам.
Запікання немовлят і очищення вогнем
Як відомо, вогонь займав важливе місце у віруваннях наших предків. Стрибки через багаття під час такого свята, як Івана Купала, було насправді очищувальним обрядом. Також і дітей гартували. Вважалося, що піч — це своєрідне черево матері, це оберіг від усіх негод, спосіб переродження.
Ряд дослідників вважають, що перепади температури дійсно дозволяли зміцнити організм дитини. Так можна було вивільнити його внутрічні сили, енергію, і зробити малюка більш стійким до різних захворювань.
Не всі діти однак виживали під час такої процедури. Але ті, що вижили, були дуже витривалими згодом. Варто відзначити, що навіть в радянські часи в деяких селах практикувалося запікання дітей.