Анна жінка 35 років, вона заміжня, чоловік Антон ровесник Анни, у них навіть день народження в один день.
Анна познайомилася з чоловіком в кафе, вони саме відзначали двадцятиріччя, Анна з компанією друзів, а Антон в компанії кращого друга. Антону Анна дуже сподобалася, весела дівчина, душа компанії, вони так весело проводили час, що він не міг не звернути на неї увагу. Антон подарував Анін столика пляшку шампанського з запискою:
-Імениннице! Ви чарівна!
Анна прочитала записку, посміхнулася, підморгнула Антону і запросила їх з другом за їх столик, Антон цього не очікував, але з радістю погодився. Антон прийшов додому тільки через три дні, вони з Анею після кафе вирушили в кіно, потім поїхали на базу відпочинку. Антон з Анею весь час спілкувались, у них було багато спільного, їм було приємно розмовляти один з одним.
[easy_ad_inject_2]
Вони зустрічалися півроку і вирішили одружитися, відбулося пишне весілля, молоді зажили щасливим життям, Антон завжди помічав, що пізніми вечорами і ночами Анна стає неспокійною, вона не може довго заснути, плаче, він не міг знайти причину, а сама Аня ні чого не говорила. Так минуло 15 років, зараз в 35 років нічого не змінилося, вона так само неспокійна, але стала рідше плакати.
Одного разу Антон прийшов з роботи, Аня вже була вдома, вона сиділа на кухні з хлопчиком років 17, вони про щось розмовляли, Аня плакала, а хлопчик намагався її заспокоїти, гладив її по руці і говорив:
Я не тримаю зла, все добре, заспокойся, батьки змогли донести до мене, що в житті бувають різні обставини!
Антон зайшов на кухню, Аня побачила чоловіка і здригнулася, хлопчик привітався і представився Дмитром. Анна встала, обняла чоловіка і сказала:
-Антоша, сідай, я погрію поїсти і мені є що тобі сказати! Я давно хотіла це зробити, але боялася!
Анна нагодувала чоловіка і продовжила:
-Антон я хочу познайомити тебе з Дімою, тобто ви вже познайомилися, але я хочу розповісти хто він і звідки! Але почну здалеку, Діму я знаю з самого народження, навіть раніше, ще до його появи на світ, так вийшло, що я його бачила лише три дні після нapoдження, а потім його забрали мій брат і його дружина. Антон, Діма мій син!
Антон сидів e шoці, з великими очима і не міг зрозуміти, правда це чи Анюта вирішила над ним пожартувати. Анна в цей момент продовжила:
-Антон, я розумію, як це виглядає, я повинна була тобі все розповісти давно, але не могла взяти себе в руки!
[easy_ad_inject_1]
-Аня, ти взагалі розумієш, що говориш? Ти всі ці роки брехала мені, собі і синові! Тепер мені зрозумілі твої щоденні переживання! Але у мене не вкладається в голові, як ти могла відмовитися від рідного дитя!
-Антоша дослухай мене, будь ласка!
-Щось у мене зникло бажання, слухати тебе, коли небудь!
-Антоне Володимировичу, дослухайте маму, будь ласка, це дуже важливо для всіх нас і для вас в тому числі!
Аня присіла на стілець і продовжила:
-Мені було 17 років, я ще доучуватися в школі, після останнього дзвоника ми вирішили сходити з хлопцями відзначити цю справу в розважальний центр на іншому кінці міста, тільки там було все разом, боулінг, більярд, гарне кафе і каток. Ми просиділи допізна, на вулиці вже було темно, ми вирушили по домівках, хлопці поїхали на двох машинах, а я з подругою залишилася чекати третю, але її дуже довго не було, ми вирішили зловити машину.
У підсумку він завіз нас на пустир і насильно змусив до контакту, після цього я і зaвaгiтніла. Це дикий стан безвиході, болю і відрази. Через півтора місяці я зрозуміла, що вaгiтна, я з самого початку зненавиділа цю дитину, я хотіла зробити пеpeривання, але лікар мене відрадив, він показував мені на екрані маленького Дмитрика і говорив: – «Подивися, який хороший малюк, великий, міцний, а подивися, як він кумедно тягне ручки!»
Я подивилася на екран, і мені здалося, що дитинка тягне ручки прямо до мене, я розплакалася і вибігла з кабінету, рівно з цього моменту я зрозуміла, що не зможу позбутися дитини, хоч і небажаної, але вже дорогої! Я стала обережно виношувати своє чудо, я боялася за все, а раптом щось, піде не так. Тут в мою вaгiтнiсть втрутився брат, вони з дружиною вже 10 років намагалися наpoдити, але у них не виходило, він умовив мене віддати їм хлопчика, на час, мовляв вивчуся і заберу Діму до себе, я подумала і погодилася!
Але через три дні після пoлoгів вони просто приїхали і забрали малюка з собою, а через тиждень я не знайшла їх, сусіди сказали, що вони переїхали, вони навіть не залишили адресу, по суті вони просто викрали мою дитину. І ось через сімнадцять років, Діма сам приїхав до мене, виявляється.
[easy_ad_inject_1]
-Анют пробач, я був занадто грубий з тобою, пробач мене!
-Антош почекай, це ще не кінець історії! Після нacильcтва я довго приходила в себе, ходила до псиxoлога, вона мені так сильно допомогла, що я забула про все, я навіть забула обличчя того, хто це зробив! Але буквально два роки тому я зрозуміла, хто це був, пробач Антоне, але ти повинен це знати! Два роки тому ми відзначали день народження в клубі, пам’ятаєш? Були дві мої подруги і твій кращий друг, пам’ятаєш, я з ним танцювала?
-Звичайно, пам’ятаю, а так само пам’ятаю, що раптово твій настрій зіпсувався і ми поїхали додому, вдома ти довго не виходила з ванни і всю ніч проплакала!
-Ось і добре, що пам’ятаєш! Того вечора, ми танцювали з твоїм другом, але коли пісня скінчилася, він схопив мене за лікоть і сказав: – «Ну, давай ще разок, Антoxa не буде проти!» І тут мене прям, пересмикнуло всю, перед очима сплив пізній вечір після останнього дзвоника і слова того: – «Ну, давай ще разок, тобі ж сподобалося!» Я згадала все в найменших деталях, в тому числі і його обличчя! Антоша, це був твій кращий друг!
Минуло три роки, Антон непомітно зробив аналіз ДНК друга і сина Ані, результати ні кого не здивували, Діма був сином його друга. Антон припинив спілкування з ним і незабаром вони поїхали в інше місто, Діма живе з ними, зараз він вчиться, а Аня, нарешті, подарувала Антону дочку. Дімка дуже трепетно ставиться до сестрички і постійно її балує!