admin

У меня рак. НЕ ПОВТОРЯЙ мою историю …

Российское общество оказалось не готово к восприятию действительности и пониманию, что Херсон не Россия.

Заявление об отводе войск на левый берег Днепра и оставлении Херсона, сделанное Шойгу по рекомендации Суровикина, вызвало в российских пабликах бурю негодования.

Телеграмм-канал «Украина 365» публикует подборку скринов с яростными возмущениями.

Россияне с непониманием пишут, как можно было оставить «российский областной центр», обвиняя армейское командование, в вероятном и с других важных позиций.

«Сдача русского города без боя. Это все власть».

«Я так понимаю: следующие — Крым и Севастополь».

«Да уж, позорище».

Оправдания в виде заботы о солдатах и поддержании боеспособности воспринимаются как предательство и насмешка, которой власти прикрывают свой позор и провал. При этом ненависть к Украине продолжает оставаться основной в сообщениях «братьев-россиян»

Ось які подарунки приготували бабусі нашим хлопцям на Херсонщині, окрім пиріжків.

«Коли солдати в Херсоні побачили, що бабця несе їм з хати, то волосся дибки стало»

Таки підірвали!

ГЕС у воді -вода ринулась.

20 тисяч окупантів в котлі.

Вибух — в 12 ночі.

Тонни води

Наприкінці жовтня у Харківській області у братській могилі знайшли документи київського активіста Сергія Федорівського. Він був на фронті, зв’язок із ним зник ще 13 квітня. Рідні та друзі сподівалися, що Сергій поранений та потрапив у полон, рано чи пізно він знайдеться.

Однак дива не сталося: з особистих речей стало зрозуміло, що одне з тіл у могилі належить Сергію Федорівському.. Докладніше про нього читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Документи знайшли у братській могилі

26 жовтня на території звільненої Харківщини розпочалася ексгумація знайдених тіл українців. Вони загинули у квітні під час відступу. Місцеві жителі розповідали, що росіяни зібрали тіла наших військових у дві вантажівки та скинули у яму на цвинтарі.

Під час ексгумації знайшли документи на ім’я Сергія Федорівського. Це київський активіст, якого багато хто знав.

“На початку повномасштабного вторгнення Сергій вступив до батальйону київської тероборони. Я займалася волонтерством, і ми передавали їм речі. Мала передати йому чергову посилку, яку він просив, написала йому. А він відповів, що вже не в Києві, а на фронті, на Харківщині, й не знає, коли зможе все забрати. Написав, що він у тому місці, куди посилки не довозять. Виявилося, що з ТрО він перевівся до 112-ї бригади.

А 13 квітня він зник. Військові часто не відразу виходять на зв’язок, якщо на якомусь завданні. Але в нас була домовленість, що у такому разі він повідомляє, що зайнятий, потім забере. Але такого, щоби Сергій зовсім не відповідав, ніколи не було. Через три дні він не відгукнувся, і повідомлення не було прочитано. Тоді я почала хвилюватися і написала його другу. Він повідомив, що Сергій зник, під час відступу їхня машина не вийшла. Ми тоді не писали про це, бо сподівалися, що він у полоні, а публікація може лише нашкодити йому. Але тепер його документи виявили у братській могилі”, – розповіла його знайома Катерина Чепура.

Батьки Сергія до останнього сподівалися, що син живий. Але з особистих речей стало зрозуміло, що Сергій загинув.

Боровся з російськими товарами.

Сергій входив до української громадської організації “Відсіч”. Він брав активну участь у всіх їхніх заходах.

“Він дуже багато робив. Зазвичай на раннє розклеювання листівок, коли потрібно рано-вранці піднятися, погоджувалися 2-3 людини, і обов’язково серед них був Сергій. Він був дуже веселим, для нього все було просто. З принципових питань, коли хтось не погоджувався з нашою позицією, не поділяв наших принципів, дратував, то Сергій завжди казав: “Вони потім зрозуміють. Давайте робити те, що можемо”. Він до всього ставився із позитивом”, – каже Чепура.

Сергій був єдиним військовим, який завжди повертав волонтерку, якщо вона не підійшла. Зазвичай військові зайняті, тож непотрібні речі вони просто відправляють у “загальний котел” і забувають. А Сергій завжди писав, якщо щось із різних причин не підійшло. Та питав, кому він може це передати, кому це потрібніше.

Організація займалася боротьбою із російськими товарами. А Сергій багато читав, багато знав про це, оскільки його робота була пов’язана з аналітикою ринку.

Ще Сергій дуже любив собак. “Десь у 2015 році він із фронту забрав собаку та назвав її Монка. Його тоді підвезли до Кропивницького, а далі із собакою не брали, і він вирішив йти пішки до Умані. Його дівчина попросила знайомого підвезти Сергія, і йому було дуже незручно, що вона потурбувала людину через це. Він узагалі любив усіх собак.

А ще він дуже хотів пройти пішки з Умані чи з Києва до Угнева, найменшого міста в Україні. Він часто про це говорив, але плани постійно змінювалися, і він так і не зробив цього”, – каже його знайома Юлія Потапенко.

Був активним та небайдужим

Сергій народився 1993 року в селі Тальянки Черкаської області. 11 листопада йому виповнилося б 29 років. До 4-го класу він навчався у рідному селі, потім переїхав до Умані, ходив до школи № 14. А після 9-го класу пішов до Уманського педагогічного коледжу ім. Т. Шевченка на факультет іноземних мов.

Він мріяв вступити до Київського університету ім. М. Драгоманова на факультет політології та права. Свою мрію він здійснив. У 2014 році він став добровольцем і брав участь у російсько-українській війні на Донбасі. Спочатку у складі ДУК “Правий сектор”, потім перевівся до медичного батальйону “Госпітальєри”. А пізніше – до 8-го батальйону УДА “Аратта”. Був нагороджений нагрудним знаком “Залізний хрест” і медаллю “За жертовність та любов до України”.

Він неодноразово балотувався до Уманської міської ради.

За словами його однокласниці Вікторії Нестеренко, вони разом навчалися у школі до 9-го класу.

“Після 9-го класу він перейшов до ліцею, наші дороги розійшлися. А зустрілися ми з ним випадково 2018 року в Києві на мітингу. Тоді він уже був відомим активістом, цікавився політикою. Ми часто з ним опинялися на мітингах, акціях, зустрічалися біля судів. Якщо він бачив якусь несправедливість, яка діялася в Умані, то обов’язково писав про це в соцмережі”, – згадує Вікторія.

Разом вони хотіли вступити до організації “Демократична Сокира” в Умані, щоб брати участь у політичному житті рідного міста. Проте цим планам завадила війна. Сергій був дуже активним та небайдужим. Він міг до глибокої ночі стояти у дворі під час обшуків у Riffmaster чи Юлії Кузьменко. Потім дзвонив Вікторії, оскільки вона правозахисниця, питати, чи має право поліція робити те й те.

Він бував на судових засіданнях у справі Стерненка, підтримував автора книги про Стуса Вахтанга Кіпіані.

Окрім громадського руху “Відсіч”, Сергій брав участь у спільноті “Мова об’єднує”, Русі опору капітуляції, щоб захищати українську мову. Також був співзасновником ресурсу Pingvin.pro, присвяченого IT, технологіям, іграм, кіно.

В Дагестані сьогодні в школах прозвучав останній дзвоник.

В одній із шкіл випускниці дали слово і далі вона зробила те, що зробить її зіркою в мережі.

Дівчина сказала: “Ні війні! Свободу Україні! nутін – ч…!”.

Відео із словами її виступу буквально в моменті розлетілось та заполонило соцмережі.

БОГДАНЧИКУ!!! Мій найдорожчий і найрідніший СИНУ!!! Мій Ангел, моє сонечко, моє золотце, моя квіточка, моя надія,опора і сенс мого життя!!!
Тобі мало би виповнитися 22… Ворожі кулі нелюда забрали тобі життя… Жорстоко, холоднокровно, цинічно і підступно. Тепер тобі назавжди залишиться 21… БОГДАНЧИКУ!!!PROMO

Ти народився на світ в такий прекрасний день, в місяць Пречистої Діви Марії, коли вся природа довкола буяє життям.Ти ріс такою хорошою і життєрадісною дитиною. Все хотів знати, вміти, відвідував різні гуртки. Ти так любив життя!!! БОГДАНЧИКУ!!! Ти гілочка нашого родинного дерева життя; гілочка, яка вже ніколи не зацвіте і не дасть плоду…

В щасливу і благословенну днину
Мені тебе подарувало небо, сину.
Те ж небо з висоти на мене впало
В той день, коли тебе не стало.
Ти біля мене був, як янгол Божий
Я вірила: з тобою все зможу.
З тобою сонце радісно сміялось,
Життя глибоким змістом наповнялось.
Ангеликом тебе я називала.
Напевно, вже тоді я відчувала,
Що посланий мені ти ненадовго з неба…
Твоє плече – надійне, незрадливе,
До щему в серці руки турботливі.
І чуйність, жага до життя від Бога,
Мета — змінити світ, сходити всі дороги.
І прагнення усім допомогти.
Не тліти у житті. Горіти!
Як ти спішив, мій сину, жити!
І мрії, мрії про свою сім’ю щасливу…
Ти завжди вірив, сину, мов маленький, в диво…
Немовби знав, що більше днів не буде… тут, на Землі…
Жорстока доля сина хоронити.
І залишитися БЕЗ ТЕБЕ жити.
І марити щодня тобою,
Та просинатися зі сну в страшному болі:
Немовби скинули тебе з скали на камінь…
І серце на шматки…Ті гострі і пекучі.
Збирати їх…І знову починати.
Шукати сили, вчитись дихати,
До світу привикати…БЕЗ ТЕБЕ!!!
Ти – я, я – ти.
Ти житимеш завжди в моєму серці.
Ти – в крапельці роси,
в зірках на небі.
Ласкаво промінцем мене торкнешся,
Обіймеш ніжно вітерцем легеньким,
До мене голосом пташини відізвешся,
Метеликом ти сядеш на долоні.
Завжди невидимий…
Але такий близький та рідний!!!
Ведеш мене ти лагідно за руку,
Як я колись тебе малим водила.
І крилами своїми помагаєш,
Коли мене вже залишають сили.
Мій рідний! Ти своїм життям
Забарвив небо,
Вніс нові кольори ти веселкові.
В моїм житті ти – щастя океани,
Які стікають зараз морем сліз в безодню…
Якби дозволив Бог нам обмінятись…життям.
Повір, Богдане, зовсім б не вагалась,
А з вдячністю б цей щедрий дар прийняла,
Щоб ти живим був не лише в моєму серці,
А й наяву…
Якби…якби…якби…
Ці мрії нездійсненні.
Люблю тебе допоки моїх днів!!!

Минулого року твій день народження співпав з Днем Матері і ми були такі щасливі обоє, ти вітав мене, а я тебе. Ти подарував мені таку красиву орхідею, це були останні квіти від тебе. Як же важко жити без тебе!!! Я вже ніколи не почую твій голос, ти вже ніколи мені не подзвониш, не напишеш смс, не прийдеш і не постукаєш у двері і ніколи не скажеш:» Мамо, я вже дома!!!» А я вже ніколи не зможу тебе пригорнути до себе, обійняти і поцілувати, ніколи не зможу вручити тобі в руки подарунок… Вчора був День Матері, та я ніколи не почую від тебе:» Мамо, вітаю!!!» Мене привітали інші діти, твої друзі, знайомі і незнайомі, привітали, як маму ГЕРОЯ!!!

Безпілотник знищує окупантів у їхніх окопах та під час спроб наступу на українські позиції…

У зoнi бoйoвuх дiй зaгuнyв 25-тu piчнuй Мupocлaв Юpчuшuн, мeшкaнeць c. Вoвкiв, пoвiдoмляєтьcя нa cтopiнцi Сoлoнкiвcькoї тepuтopiaльнoї гpoмaдu.

«Мupocлaв yжe в 12 poкiв знaв, щo хoчe бyтu вiйcькoвuм, cпepшy нaвчaвcя y лiцeї iм. Гepoїв Кpyт, згoдoм в Одecькiй вiйcькoвiй aкaдeмiї.  Йoгo бaтькo зapaз cлyжuть, бpaтu — тaкoж, oдuн з якuх нa пepeдoвiй. Цe ciм’я Гepoїв!

14 жoвтня Мupocлaв oдpyжuвcя, i нa жaль, тaк швuдкo дpyжuнa cтaлa вдoвoю.

Вucлoвлюємo cпiвчyття piднuм тa блuзькuм пoлeглoгo вoїнa. Цe нeвuмoвнuй cyм! Зaвтpa тiлo Мupocлaвa пpuбyдe y piднuй Вoвкiв блuзькo 11 гoдuнu», зaзнaчaєтьcя y пoвiдoмлeннi.

Річниця смерті героя. 19 жовтня 2014 року на Луганщині загинув, боронячи Україну в російсько-українській війні, Віктор Гурняк. Пластун, журналіст, фотокореспондент, знаний не лише у Тернополі, а й за кордоном. Про героя згадували його рідні, близькі, знайомі, інформує ІНТБ.
Віктор Гурняк – боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». 8 років тому він намагався вивезти поранених з поля бою, але загинув. Указом Президента України “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, Віктору Гурняку присвоєно звання «Герой України» (посмертно). Пам’ятаймо кожного нашого захисника, який віддав найцінніше за нашу свободу.

Ще з дитинства Віктор проявляв цікавість до всього нового, згадує пластун Микола Бігус. Він захоплювався кіно, ще в юності навчився монтувати, знімав документальні стрічки. Багато спогадів пов’язані саме із цією сторінкою життя Віктора, розповідає Микола. Багато документальної хроніки знімали у пласті. Та не тільки. Висвітлював Віктор і тему війни, аби люди через таких посередників, як він, журналістів, фотокореспондентів, дізнавалися правду про події на сході і у Криму. Куди сам особисто їздив.

Віталій Дерех – друг Віктора Гурняка, журналіст, пластун, який також загинув захищаючи Україну у 2022 році. Разом вони належать до покоління, яке не боялося приймати нестандартні рішення, бути лідерами, наставниками. Вони стали прикладом, який зараз наслідує вся країна.

Подполковник в нижнем белье. Именно такая добыча попала в руки украинских десантников. Об этом рассказал журналист Юрий Бутусов на своей странице в Facebook. Он также обнародовал фото пленника россиянина и его документы.

Выяснилось, что раненого подполковника Артема Хелемендика бросили умирать его собратья из 18 мотострелковой дивизии. В конце концов, наши военные спасли оккупанту жизнь, поскольку сам наложить жгуты на свои раны он бы не смог.

Александр Шепс родился в 86 году в Самаре и уже сам факт его рождения сопровождался необычными событиями, ведь малыш родился полностью белым, хотя обычно кожа у новорожденных имеет красноватый оттенок. Мать ребенка известна в своем городе, как сильная ясновидящая и таролог, поэтому объяснить наличие сверхспособностей у ее ребенка относительно просто.

В детстве Александр общался с кем-то невидимым, но не понимал, откуда у него подобные способности и происходит ли это наяву, и только в юношестве он все-таки осознал, что он обладает даром предвиденья и способностями, которые позволяют ему видеть недоступные для других вещи. Ясновидящий общается с миром мертвых и, откровенно говоря, этим и можно объяснить его способности, но его родителей этот факт никак не смущает, и надо сказать, что предсказание Шепса 2023 для России сделано не без помощи потусторонних сил.Необходимо отдельно обговорить то, что в свое время ясновидящий поступал в театральный институт, чтобы стать актером, однако он не доучился, хотя какое-то время своей жизни он и пытался работать актером, а также периодически подрабатывал моделью.

Откровенно говоря, как раз этот факт многих и смущает, ведь они считают, что на самом деле Шепс придумывает свои предсказания и привлекает к себе внимание, надеясь на то, что в конце концов он сможет стать актером, но участие в «Битве экстрасенсов» доказало, что вся эта информация неправдива. На программе он смог доказать всем, что его способности реальны, хотя во время испытаний он часто использовал дополнительные атрибуты, которые позволяли ему слышать «язык мертвых». Надо сказать, что Александр Шепс говорит только лично, то есть его «официальные» странички, которые можно найти в сети, считаются нелегально созданными и информации, которая на них размещена, верить не стоит.

Что ожидает весь мир?

При помощи общения с потусторонними силами и получении информации из мира мертвых он получил информацию о том, что мир ждет развитие крупномасштабного кризиса, который для каждой страны закончится по-разному (для кого-то проблемы станут только стимулом к развитию, а кому-то они создадут дополнительные трудности). Валютный рынок продолжит испытывать трудности, а между странами, которые раньше считались партнерами, возникнут определенные проблемы в общении, и властям рекомендуется не упускать информацию по этому вопросу из вида.

Экстрасенс уверен том, что западные страны столкнутся с рядом определенных трудностей, которые сильно повредят их экономику и изменят финансовое положение, однако они смогут с этим всем справиться. Более того,прогноз Шепса предполагает развитие всевозможных природных катастроф во всем мире, из-за которых много людей может погибнуть. Предполагается, что больше всего от природных катаклизмов пострадает Европа, поэтому большая часть ее жителей переедет жить в Россию, причем по самым смелым прогнозам заселяться будет неприступная и суровая сегодня Сибирь.

Прогноз на будущее для россиян

Россиян впереди ждет относительно нелегкое будущее, ведь предсказания Шепса о том, что ждет Россию, можно назвать только отрицательными. Ясновидящий говорит, что кризис, окончание которого многие экономисты прогнозируют на 2023 год, будет продолжаться еще несколько долгих лет, так что без сложностей в этот период обойтись просто не получится. Граждане РФ и так переживают тяжелое время, ведь стоимость продуктов питания постоянно дорожает, налоги увеличиваются, а вот заработные платы населения, напротив, уменьшаются. Даже без способностей ясновидящего можно понять, что вся подобное развитие событий может стать причиной социальных митингов, и экстрасенс то только подтверждает, рекомендуя властям позаботиться о создании спокойной обстановки среди своих граждан.

Кроме этого, экстрасенс предупреждает о том, что в некоторых российских регионах страны могут возникнуть военизированные конфликты, к которым необходимо отнестись очень внимательно, потому что отсутствие внимания к подобной проблеме может стать причиной того, что в государстве начнется масштабная война (не исключено, что она станет предпосылкой к развитию Третьей Мировой войны). Также прогноз Александра Шепса содержит информацию о том, что валютный рынок РФ будет относительно стабильным, но доверия у россиян к национальным деньгам не будет, поэтому все будут отдавать предпочтение долларам или евро.

Говоря про хорошие новости, стоит упомянуть о том, уровень безработицы перестанет постоянно расти, а в некоторых регионах людей вообще ждут его снижение, причем специалисты производства станут более востребованными, чем раньше. Сегодня власти РФ начали программу развития собственного малого бизнеса, чтоб заменить продукты, получаемые раньше, только через импорт, поэтому появится много новых вакансий, и такая работа, вероятнее всего, будет достаточно хорошо оплачиваться.

Предсказание для Украины

Тема будущего украинцев волнует не только собственно жителей Украины, а и весь мир, ведь в последнее время на долю этой небольшой страны выпало огромное количество неприятностей, и всем хочется узнать, ожидает ли ее что-то хорошее. Нужно сказать, что предсказание Шепса 2022 для Украины содержит информацию о том, что страну ждут большие перемены, до конца года ВСУ смогут вернуть все территории включая Крым!