Катю доля не балувала від самого народження. Вона з’явилася у зовсім ще юної матері, якій, по суті, дитина була не потрібна. Хто батько її малюка, Світлана й сама не знала. Вона б, звісно, позбулася небажаного наслідку вільного веселого життя — не вперше, та лікар сказав: пізно.
Мати Світлани, бабуся Каті, дізнавшись про скоре поповнення, лише похитала головою. «Дитина — це диво, щастя, подарунок небес», — так думала жінка в ті часи, коли у них з чоловіком не виходило зачати.
Минали роки, у всіх знайомих, друзів, родичів з’явилися діти, а вони все ніяк не могли стати батьками. І ось одного разу вирішили взяти дівчинку з дитячого будинку. Хтось відмовляв, мовляв, невідомо, які у дитини гени, просто так у дитбудинку не опиняються. Хтось підтримував. Жінці тоді було все одно. Вона мріяла нарешті відчути себе матір’ю.
І коли чотирирічна білява дівчинка підбігла до неї і з ходу обійняла, її серце розтануло. Та й чоловік, який спостерігав за цією зворушливою сценою, розплакався. Так Світлана опинилася в їхній родині.
І начебто спочатку все йшло просто чудово. Дівчинка росла, намагалася подобатися, слухалася. Названа мати, яка стільки років мріяла про дитину, нарешті відчувала себе потрібною і щасливою. Готувала доньці смачні страви, купувала їй іграшки та запаморочливі вбрання, водила її в кіно, заплітала гарне світле волосся малечі в косички. Названі батьки балували довгоочікувану дитину.
Це відзначали багато хто. Але мама й тато лише відмахувалися. Світлані й так у житті дісталося: народилася в неблагополучній родині, до трьох років жила у важких умовах, з нею погано поводилися. А потім дитбудинок. Краще, звісно, ніж минуле життя, але теж не казка.
Коли Світланка навчалася в сьомому класі, сталася трагедія. Її названий люблячий тато пішов з життя внаслідок нещасного випадку. Безглузда випадковість: просто опинився не в той час не в тому місці. Вдова і дівчинка-підліток важко переживали втрату. Жінка довго не могла оговтатися. А коли нарешті впоралася з відчаєм, помітила недобре.
Її мила, слухняна донька ніби перетворилася на іншу людину. Це була вже не колишня поступлива, добра дитина. По-перше, Світлана зовсім перестала вчитися. Ні, вона ніколи не вирізнялася академічними талантами, але раніше хоча б старалася. А зараз дівчинка взагалі закинула навчання і почала прогулювати.
У Світлани з’явилися дивні друзі — підлітки з явно неблагополучних сімей, деякі набагато старші за дівчинку. Донька тепер пропадала на вулиці, грубила. Вона відмовилася допомагати матері по дому, постійно вимагала грошей, влаштовувала істерики. А потім названа мати помітила, що донька бере з дому речі без дозволу.
Далі — більше…
