Жінка витягла з сумочки годинник, який виявила напередодні під столом. Старенький придивився до нього, і його обличчя осяяла радісна посмішка.
— Вони, рідненькі! Ціни їм немає. І навіть не тільки через те, що зі срібла вони зроблені. Це робота знаменитого майстра. Сам по собі витвір мистецтва. Коштує цілий статок.
«А я їх у ломбард здавати збиралася, — подумала Катя. — Віддала б за безцінь такий унікальний витвір мистецтва».
— Цей годинник повинен врятувати ще когось, чиєсь життя невинне, як і його господар колись вчинив. Така доля у нього.
— Звідки ви знаєте?
— Господар їх так говорив. А вже звідки йому знати, мені невідомо.
— А чому така цінна річ на підлозі валялася?
— А я звідки знаю? Напевно, щоб той, кому потрібно, їх знайшов, а чужий не побачив. А то, знаєш, багато тут мисливців до чужого добра, але годинник не повинен потрапити в руки до людини з поганими думками. Він повинен врятувати людину.
Старенький продовжив свою плавну, монотонну мову. Він ще довго розповідав. І про сім’ю баби Зіни, і про зйомки в цих місцях епізоду одного популярного старого фільму. Катя не помітила, як заснула. Заколисала-таки її мирна розповідь нічного гостя.
Прокинулася вже під ранок. За вікном займався світанок. Пробудження вийшло не з приємних: рука затекла. Все ж стіл не призначений для комфортного сну. Жінка в задумі оглянулася по сторонах. У кімнаті вона була одна. Їй що, все це наснилося? Стук у двері, «Москвич» за воротами, балакучий старенький…
Хоча ось же на столі стоїть друга чашка з недоторканим чаєм. Катя спробувала згадати, чи пив незнайомець зі сну гарячий напій. Здається, ні. Він весь час щось розповідав.
Катя вийшла за хвіртку. Біля будинку теж було порожньо. Найголовніше, вона не виявила на вологій глинистій дорозі слідів шин. Це просто неможливо. Вчора машина стояла біля воріт. Дощу не було, так що відбитки коліс просто зобов’язані були залишитися. Як дивно.
Катя повернулася в будинок, дістала телефон і запустила браузер. Жінка вирішила перевірити ті факти, що розповів їй про село нічний гість. Все підтвердилося. Катя не знала всього цього раніше. Значить, старенький дійсно приходив. Чи все ж ні? Адже він не залишив після себе ніяких слідів. Як же це дивно.
Почали прокидатися діти. Катя взялася за свої звичайні ранкові справи. Почала готувати сніданок, прибиратися, планувати день. Дивний сон. Чи все ж не сон? Нічна подія все не йшла у жінки з голови.
В обід Катя піднялася на горище…
