— Бережіть себе, Ірино. Двері мого кабінету завжди відчинені для вас. Приходьте, коли будете цілком готові.
Я вийшла з клініки на гамірну вулицю. Сірі хмари таки прорвалися дрібним, холодним, мжичливим дощем. Він осідав на одязі найдрібнішими намистинками, приємно освіжаючи розпалене обличчя. Я повільно пішла вздовж довгого проспекту.
У голові нарешті прояснилося. Задушлива паніка відступила на задній план, поступившись місцем холодному, розважливому аналізу ситуації. Що я маю в сухому залишку? Підлу, брудну зраду чоловіка й рідної сестри, їхній детально продуманий план захоплення моєї квартири, заради якого вони готові без жалю виставити мене на вулицю з однією валізою та крихітним беззахисним життям усередині мене, яке ні в чому перед ними не винне.
Віктор і Світлана свято вірять, що я безхарактерна й слабка. Вони думають, що я, як завжди, мовчки проковтну цю гірку образу, знову пошкодую нещасну сестричку-сирітку, дозволю їм витирати об мене ноги.
Вони цілком упевнені, що я лише зручна сходинка для досягнення їхніх гидких цілей. Але вони забули одну критично важливу річ. Я рідна онука своєї бабусі Раїси, сильної жінки, яка ніколи не здавалася перед труднощами, не ламалася під тягарем бід і завжди вчила мене боротися за справедливість до самого кінця.
Я зупинилася посеред тротуару, дістала з кишені телефон і набрала знайомий номер Олени.
— Так, Іро, я дуже уважно тебе слухаю.
Голос подруги тремтів від хвилювання.
— Підтвердилося, — твердо карбуючи склади, сказала я в слухавку. — Жодної помилки бути не може.
— Ох, — шумно видихнула Олена. — І що ти надумала робити далі? Приїдеш зараз до мене?
— Ні, Оленочко, я не приїду. Мені потрібно діяти, а не сидіти на кухні. Я залишу цю дитину. Це моє маля, моя рідна кров. І я нізащо не дозволю цим двом зрадникам зруйнувати моє життя й життя моєї дитини.
— Іро, ти добре подумала? Тобі буде дуже важко самій.
— Я все вирішила, але просто зараз мені потрібен грамотний адвокат. Найкращий, жорсткий і безкомпромісний юрист із житлових і сімейних спорів у нашому місті. Ти начебто згадувала такого? У тебе лишилися його контакти?
Олена на секунду замовкла, обмірковуючи мою різку зміну тону.
— Є такий Степан Петрович. Він вів важку справу про розлучення моєї начальниці, витрусив із її хитрого колишнього чоловіка все до останньої копійки й залишив його ні з чим. Але май на увазі, його послуги коштують недешево.
— Гроші в мене відкладені. Скинь мені його номер просто зараз.
Я рішуче завершила виклик. Дощ помітно посилився, тарабанячи по асфальту, але мені було цілковито байдуже. Я відчувала, як усередині мене повільно, але невідворотно розтискається туга сталева пружина. Час гірких сліз і марного жалю до себе безповоротно відійшов у минуле. Настав час повертати своє законне майно й захищати своє майбутнє. Майбутнє, у якому не було й ніколи більше не буде місця ні Вікторові, ні Світлані.
Повідомлення від Олени надійшло рівно через п’ять хвилин. На екрані висвітився номер телефону й короткий підпис: «Степане Петровичу, телефонуй негайно, я в тебе вірю». Я стояла під навісом автобусної зупинки, ховаючись від мжичливого весняного дощу, і дивилася на ці цифри. Усередині більше не було паніки. На зміну пекучому болю прийшла кришталево чиста крижана рішучість.
Я натиснула кнопку виклику. Гудки тягнулися довго. Нарешті на тому кінці дроту пролунав спокійний, упевнений чоловічий голос.
— Адвокатський кабінет Степана Петровича. Слухаю вас.
— Добрий день. Мені терміново потрібна юридична консультація щодо житлового спору та шлюборозлучного процесу, — я намагалася говорити якомога чіткіше, щоб голос не тремтів. — Ситуація критична. Ідеться про спробу шахрайського захоплення моєї власності.
Настала коротка пауза. Було чути, як на задньому плані шелестять паперові сторінки.
— Наскільки терміново вам потрібна зустріч?
— Просто зараз я готова приїхати в будь-яку точку міста.
— У мене з’явилося невелике вікно через скасування засідання. Чекаю на вас через сорок хвилин у бізнес-центрі на вулиці Ремісничій, офіс триста дванадцять. Не запізнюйтеся.
Я завершила виклик, швидко зупинила таксі, що проїжджало повз, і назвала адресу. Жовтий автомобіль плавно рушив з місця, відвозячи мене подалі від клініки, де я щойно дізналася головну новину свого життя…
