Робота на фабриці була їй ще життєво необхідна, оскільки давала дах над головою в гуртожитку. Займатися пошуками іншого житла їй зараз було абсолютно ніколи. Та й ціни на орендоване житло у великому місті були такими високими, що в очах темніло від нулів.
Художнику-початківцю без досвіду багато не заплатять, а допомоги чекати було абсолютно ні від кого. Сподіватися в цьому житті можна було тільки на себе. Про свого Павла Варя вже й думати забула, викреслила з життя, тим більше що допомагати він їй ніколи й не збирався.
Він розлучився з нею так жорстоко і цинічно, що вона ніколи б не принизилася попросити в нього допомоги. Навіть якби вмирала від голоду під парканом, гордість би не дозволила. Варя взяла потужний комп’ютер у кредит, підключила швидкісний інтернет у своїй кімнаті та встановила всі потрібні програми.
Звісно, не без допомоги фахівця, який усе налаштував. І з ентузіазмом взялася до роботи. Вона стала виконувати завдання (на фірмі їх називали модним словом «таски») і часом ридала над ними від безсилля, доробляючи ночами мало не до ранку.
Катастрофічно не встигала, досвіду не вистачало, реальних знань, навіть отриманих на дорогих курсах, теж виявлялося замало. Доводилося до багато чого доходити своїм розумом, намагаючись напрацьовувати досвід на практиці, щоб виконувати ці чортові таски не так повільно і вкладатися в дедлайн. Дуже допомагало Варі гарне шкільне знання англійської мови.
Вона добрим словом згадувала і подумки дякувала старому шкільному вчителю, англійцю Петру Васильовичу, який ганяв їх з предмета. Мало-помалу в неї стало виходити все краще і швидше. Роботодавцю подобався її унікальний візуальний стиль, тому що Варя не просто механічно креслила фігури і створювала текстури, а й вдало підбирала відтінки, відмінно відчуваючи колірну гамму.
Варі доводилося створювати в 3D найрізноманітніші товари для інтернет-магазинів, моделі для рекламних сайтів, елементи інтер’єру для дизайнерів, складні архітектурні об’єкти. А також персонажів комп’ютерних ігор і химерну фантазійну зброю для них. Термінів Варя вже суворо дотримувалася, навчившись працювати швидко і чітко.
Тим часом зарплата підросла, і можна було б подумати про пошук окремої квартири і звільнення з фабрики. Але вона вже звикла й освоїлася в гуртожитку. Сусідка з кімнати навпроти, Ніна — молода матуся двох малюків-погодків — була готова завжди допомогти з дитиною, якщо що.
Раптом Варі буде потрібно терміново відлучитися або затриматися по роботі? Дистанційно вона могла бути присутньою на мітингах по скайпу, а ось на фабрику потрібно було з’являтися особисто, в тому числі й на загальні збори. У декрет Варя надовго йти не збиралася, планувала взяти тільки лікарняний на пологи…
