Мажор думав, що сирота нешкідлива, але сильно помилявся

Share

— Ой, так, побігла! Па-па, мої хороші.

Виявляється, Варвару викликали у справі, якої вона ніяк не очікувала — це була пропозиція про підвищення. Її хотіли відправити у філію фірми в іншому місті, щоб налагодити там роботу.

Там справи йшли не дуже добре: систематично не дотримувалися термінів, втрачалися важливі замовники, а плинність кадрів не дозволяла працювати злагоджено, забираючи купу часу на навчання новачків. А це, своєю чергою, призводило до нових зривів термінів, втрати замовлень і, як наслідок, грошей. І до тієї ж нескінченної плинності — виходило замкнене коло.

Придивившись до того, що Варвара талановита, працює добре і тямущо, швидко навчається і має стратегічне мислення, керівництво вирішило відправити туди саме її. Призначити тімлідом, тобто керівником арт-відділу, щоб не брати нову людину з боку і не закривати філію як нерентабельну. Варя почала панікувати, навіть не намагаючись приховати свій страх перед директором і хоча б зовні здаватися спокійною.

— Ой, матінко, та я ж ніколи такого не робила! А раптом я не зможу, не потягну?

— Усі колись чогось не робили, а потім усьому навчалися, — заспокійливо посміхнувся керівник Андрій Ілліч.

— За такий досить короткий термін ви дуже виросли як фахівець, Варваро. Напрацювали серйозні вміння та досвід, відмінно знаєте свою справу зсередини.

Усі клієнти задоволені вашими проєктами. Ми впевнені у вашому професіоналізмі. Це дорогого коштує.

— Але в мене ж немовля на руках. І тут у мене є житло, гуртожиток, а там?

— Наша фірма вже винайняла для вас простору двокімнатну квартиру, щоб було куди поселити няню, якщо вам знадобиться цілодобова допомога.

Варя знову злякалася:

— Цілодобова? О Господи, це що ж, мені тепер цілодобово бути на роботі й додому не повертатися?

Андрій Ілліч знову тепло посміхнувся. Йому подобалася ця цілеспрямована дівчина.

Вона сама не знає своїх прихованих сил, хоча може і гори звернути. А спочатку так кумедно лякається, що це мимоволі викликає добру посмішку. Ось, приїхала з якоїсь далекої Тмутаракані в місто, без чиєїсь протекції влаштувалася тут, працює на двох роботах.

Та ще й у такій складній індустрії, як 3D-моделювання. У неї за пів року такий прогрес, що вона від простого стажиста вже вийшла на просунутий рівень. Іншим потрібно як мінімум кілька років, а то й три, щоб до цього дорости…