«Нова команда будуватиме лідерство на повазі», — заявив він. Олена слухала, відчуваючи, як змінюється саме повітря в кімнаті.
Збори закінчилися, і люди виходили в шоці, але з надією. У наступні дні готель справді змінився: зникла метушня і грубість, менеджери стали слухати персонал.
Олену більше не цькували, і вона працювала спокійніше. Наприкінці тижня її викликав Михайло. Він запропонував їй адміністративну посаду, щоб вона допомагала організовувати процеси, знаючи їх зсередини.
«Це не нагорода, це визнання компетентності», — сказав він. Олена погодилася, бажаючи вчитися.
Вона почала працювати в новому відділі, і готель поступово змінювався. Страх перестав бути методом управління. Михайло, спостерігаючи за нею одного разу у вестибюлі, знав, що вчинив правильно.
Він не шукав героїв, він просто прибрав страх, який заважав людям жити і працювати. Ця історія змінила не тільки долю однієї прибиральниці, а й усю систему, довівши, що мовчання не повинно бути нормою.
