Аліна дістала з шухляди старий зошит. Його обкладинка була пошарпана, сторінки пожовкли від часу. Вона поклала його на прилавок і підсунула до нього. На обкладинці простим почерком було виведено: «Залиш свою довіру, поверни те, що ніколи не втрачалося».
Максим взяв зошит дбайливо, як найбільшу цінність. Більше слів не було потрібно. Вони довго дивилися одне на одного. Без посмішок, без сліз. Просто один погляд зустрічав інший, немов весь хаос залишився в минулому, а рани перетворилися на шрами.
І тепер у повітрі висіло тільки одне невисловлене питання: чи можемо ми почати заново, не заради статусу, а заради почуття, яке колись здавалося справжнім? Ніхто не вимовив це вголос, але світ, здавалося, завмер рівно настільки, щоб вони зрозуміли — іноді чашка гарячої кави — це все, що потрібно, щоб почати новий розділ.
Минув тиждень з того ранку на узбережжі, і хоча в маленькому містечку панував спокій, велике місто знову гуло. Не тому, що Максим Кравчук повернувся до ради директорів, і не тому, що скандал з Вікторією згасав, як вугілля в багатті, а через анонс найпопулярнішого ток-шоу країни «Коли доброта знаходить серце».
Спеціальний випуск з гостем Максимом Кравчуком — колишнім «золотим хлопчиком» фінансового світу, нареченим, що втік з-під вінця, людиною, яка зникла безслідно і була помічена миючим склянки в кав’ярні. Студія була оформлена просто: два крісла на дерев’яній підлозі і м’яке світлодіодне тло з однією фразою: «Доброта не обирає, де народитися».
Максим прийшов вчасно. Ніякого смокінга або краватки, ніякої холодної манери генерального директора. Просто чоловік у світло-сірій сорочці, штанях кольору хакі і потертих туфлях — вигляд людини, що повернулася з довгої подорожі без карти.
Ведуча, відома своїми питаннями, здатними довести гостей до сліз, почала з м’якої посмішки.
— Дякую, що прийшли, Максиме. Ми, чесно кажучи, не думали, що ви погодитеся.
Максим кивнув, зберігаючи спокій. Він був тут не заради ефекту, а тому що йому потрібно було сказати що-то важливе, незалежно від того, чи дивиться вона зараз ефір чи ні.
Перше питання прозвучало відразу.
— Ви були в центрі медійного божевілля, потім зникли, а тепер повернулися в образі, якого ніхто не очікував. Усі хочуть знати: чому ви приховували свою особистість від самого початку? Це був якийсь тест?
Максим випростався, дивлячись прямо в камеру, без ухилень і відмовок.
— Я нікого не тестував, — вимовив він повільно і чітко. — Я намагався сховатися від самого себе. — У студії запала тиша. — Мені не потрібні були докази, що мене можуть полюбити бідним. Мені просто потрібно було побути людиною, яку не оцінюють за титулами чи банківськими рахунками…
