— Людмило Сергіївно, може, ви самі приготуєте? Покажете, як правильно.
Свекруха подивилася на неї з подивом, немов почула щось несусвітнє.
— Навіщо? Ти ж тут живеш. Ось і готуй. Я своє життя на кухні провела. Тепер твоя черга.
І пішла в кімнату. Таня стояла посеред кухні і не знала, що сказати. Як заперечити? Формально свекруха мала рацію. Вони справді жили тут безкоштовно. Але ж Таня не просто так їла хліб. Вона прибирала в усій квартирі, прала, готувала на всіх трьох. Людмила Сергіївна навіть чашку за собою не мила — просто залишала на столі. І Таня потім все прибирала.
Дмитро на скарги відмахувався. Одного разу Таня спробувала серйозно поговорити. Увечері, коли лягли спати, вона обережно почала:
— Діма, мені здається, твоя мама занадто багато від мене вимагає.
— Ну що ти? — сонно пробурмотів він. — Вона просто звикла до порядку. Ти ж знаєш, мама в мене характерна.
— Але вона постійно робить зауваження. Я стараюся, а їй все не так.
— Потерпи трішки. Вона звикне. Просто їй потрібен час.
— Діма, ми вже півтора року тут живемо.
— Ну і що? Вона ж літня людина. Їй важко перелаштуватися.
Таня хотіла сказати, що Людмилі Сергіївні всього 53 роки, і літньою цю людину назвати важко. Свекруха виглядала молодшою за свої роки. Тримала спину прямо. Щоранку робила зарядку. Ходила на фітнес двічі на тиждень. Увечері могла пройтися по магазинах з важкими сумками і навіть не задихатися. Здоров’ям вона цвіла, як травнева троянда.
Але Дмитро вже заплющив очі і відвернувся до стіни. Розмову закінчено. Таня лежала в темряві і відчувала, як всередині накопичується образа. Чоловік її не чує. Не хоче чути. Йому простіше зробити вигляд, що все нормально. Що мама просто «характерна», а дружина просто повинна потерпіти.
Вранці все починалося заново. Вівсянка була майже готова. Таня помішала ложкою, спробувала. Нормально. Зняла з вогню, розклала по тарілках. Одну поставила перед свекрухою, другу залишила на плиті під кришкою — для Дмитра, коли прокинеться. Собі насипала зовсім трохи.
Людмила Сергіївна присунула тарілку, взяла ложку, спробувала. Обличчя не змінилося. Просто прожувала, проковтнула.
— Рідкувата, — сказала вона, відсуваючи тарілку. — Наступного разу додай менше молока.
Таня кивнула. Що ще залишалося? Сперечатися безглуздо. Все одно свекруха знайде, до чого причепитися. Якщо не рідка, значить густа. Якщо не густа, значить прісна. Якщо не прісна, значить пересолоджена. Завжди щось.
Вона допила свій чай і пішла у ванну. Треба було збиратися на роботу. Хоча б там, у салоні, можна було відпочити від цього вічного контролю. Там до неї ставилися нормально. Там вона була не прислугою, а людиною.
День минув звичайно. Клієнтки приходили, записувалися на процедури. Таня посміхалася, відповідала на запитання, вела журнал. Одна жінка поскаржилася на свекруху. Та, мовляв, невістку дістала до межі, вимагає онуків, лізе в їхнє життя. Таня співчутливо кивала і думала: «У мене ще гірше. Моя хоча б про онуків поки мовчить. Зате все інше контролює».
Увечері, коли Таня повернулася додому, Людмила Сергіївна вже сиділа у вітальні перед телевізором. Дмитро ще не прийшов, затримувався на роботі. Значить, вечеря буде тільки вдвох зі свекрухою.
Зітхнувши, Таня пройшла на кухню, дістала з холодильника курку. Вирішила запекти з овочами. Швидко, просто, і Людмила Сергіївна любить. Або не любить. Як пощастить. Поки курка маринувалася, Таня нарізала картоплю, моркву, цибулю. Намагалася різати рівно, акуратно. Все по лінійці. Раптом свекрусі сподобається?
У кухню увійшла Людмила Сергіївна. Стала поруч, подивилася на обробну дошку.
— Цибуля занадто крупно, — сказала вона. — Так вона не пропечеться.
Таня стиснула ніж у руці, але продовжувала різати. Мовчала.
— Ти чуєш мене? — повторила свекруха.
— Чую, — тихо відповіла Таня.
— Тоді перероби. Я не хочу їсти сиру цибулю.
Таня відклала ніж, зібрала нарізану цибулю в долоню і почала різати дрібніше. Людмила Сергіївна стояла поруч і спостерігала. Потім кивнула, задоволена, і пішла назад у вітальню.
Таня доробила овочі, виклала все у форму, поставила в духовку. Сіла за стіл і закрила обличчя руками. Господи, скільки можна? Скільки це буде тривати?
