Кожна розмова починалася з питання: «Що ти сьогодні їв?» — і закінчувалася голосіннями про те, що Сашко схуд, змарнів і явно недоїдає. «Еліночко, ти ж стежиш, щоб мій хлопчик нормально харчувався?» — питала свекруха з докором, дивлячись на Сашкову цілком вгодовану фігуру. «Стежу, Ніно Григорівно», — відповідала Еліна з усмішкою, — «він у мене тричі на день їсть, як годинник».
«Тричі — мало, чоловікові потрібно чотири-п’ять прийомів їжі, особливо якщо він фізично працює». Те, що Сашко сидів в офісі перед комп’ютером, свекруха до уваги не брала. Син для неї завжди залишався таким собі богатирем, який перевертає шпали та потребує посиленого харчування. Але це були квіточки, а ягідки почалися в березні, коли Ніна Григорівна раптом занепокоїлася станом свого «родового гнізда».
Перший дзвінок пролунав у суботу вранці: «Сашенька, я тут прикинула, треба б ремонт зробити, а то зовсім усе занепало. Ти розумієш, квартира ж історична, не можна допустити, щоб вона занепала». Еліна чула розмову, бо Сашко увімкнув гучний зв’язок, поки робив каву. «Мам, ну то зробіть ремонт», — знизав плечима він.
«У тата ж пенсія хороша, він полковником був». «Сашенька!» — голос свекрухи зазвучав ображено. — «Ми все життя на вас із сестрою витратили, твоя освіта чого коштувала? А весілля ми вам оплатили!». Еліна посміхнулася в чашку, згадуючи урочистість.
Весілля вони справді оплатили: скромне застілля на тридцять осіб у ресторані середньої руки. Тисяч по десять з людини — разом триста тисяч гривень. Ніна Григорівна відтоді регулярно нагадувала про це, ніби видала їм безвідсотковий кредит, який тепер вимагала повернути. «Гаразд, мам, скільки там треба?» — втомлено запитав Сашко.
«Я пізніше скажу, мені майстри кошторис складуть». Еліна тоді не надала цьому значення. Ну, зроблять ремонт батьки, ну, попросять Сашка трохи допомогти. Тисяч сто-сто п’ятдесят гривень — неприємно, але не смертельно. Через два тижні Ніна Григорівна запросила їх на чай.
Вона сіла навпроти, дістала з сумки теку й поклала на стіл із таким виглядом, ніби презентувала бізнес-план. «Ось, діти мої, дивіться, кошторис готовий». Еліна відкрила теку й похлинулася чаєм. «Півтора мільйона гривень. Це що?» — видавила вона.
«Ремонт, Еліночко!» — свекруха привітно посміхалася. — «Тут усе по-чесному, без обману, майстри хороші, перевірені». Еліна пробігла очима по списку: демонтаж шпалер — сорок тисяч, поклейка нових — шістдесят, заміна електрики — сто п’ятдесят. Натяжні стелі — сто тисяч, укладання ламінату — сто двадцять, і так далі…
