Катя зупинилася в дверях. Подивилася на нього. Він посміхався. Звичайна посмішка, нічого особливого. Ніби не було цього ранку. Ніби він не стояв біля пологового будинку з Оленою та їхньою дитиною, обговорюючи, як вигнати Катю з власної квартири.
— Не була я там, — сказала Катя рівно.
Андрій насупився.
— Чому? Щось трапилося?
— Погано себе відчула по дорозі. Голова розболілася. Вирішила повернутися додому, відпочити. Завтра з’їжджу.
— Зрозуміло, — він кивнув, втративши до неї інтерес, і знову втупився в телевізор. — На вечерю що-небудь буде?
— Зараз приготую.
Катя розвернулася і пішла на кухню. Вона дістала з холодильника курку, овочі. Почала різати, увімкнула плиту. Руки рухалися автоматично, голова була зайнята іншим. Планом. Завтра вона зустрінеться з охороною, підпише документи у юриста. Потім викличе слюсаря, поміняє замки. І коли Андрій повернеться ввечері з роботи, він не зможе увійти в квартиру. Його речі стоятимуть біля дверей. А всередині, за новим замком, буде вона. І охоронець, про всяк випадок. Катя помішала овочі на сковороді. Посміхнулася. Завтра почнеться нове життя.
Катя прокинулася рано, ще до будильника. Андрій спав поруч, хропучи. Вона тихо встала, одяглася, пройшла на кухню. Заварила каву, сіла біля вікна. Місто прокидалося: вулицею проїхав тролейбус, унизу хтось вигулював собаку. Сьогодні все зміниться.
О пів на восьму Андрій вийшов зі спальні, вже одягнений.
— Я пішов, — сказав він, застібаючи куртку.
— Гарного дня, — Катя не піднімала очей від чашки.
Двері грюкнули. Вона дорахувала до ста, потім встала, підійшла до вікна. Внизу Андрій сідав у свою машину. Завів мотор, поїхав.
Катя дістала телефон, набрала номер юридичної фірми.
— Вікторе Петровичу?
— Доброго ранку.
— Це Катерина, я вчора була у вас. Документи готові?
— Готові. Можете під’їхати в будь-який час.
— Буду через півгодини.
Наступний дзвінок — в охоронне агентство.
— Так, ми пам’ятаємо. О котрій вам потрібен співробітник?
— О шостій вечора. Адресу я давала вчора.
— Записали. Буде наша людина, Дмитро. Досвідчений, надійний.
Катя одяглася, взяла сумку, вийшла. Дорогою зайшла в банкомат, зняла готівку — охороні та слюсареві потрібно буде заплатити. Потім поїхала до юриста.
Віктор Петрович зустрів її з текою документів.
— Все готово. Позовна заява про розірвання шлюбу, заява про виселення. Вам потрібно тільки підписати. Сьогодні ж подамо до суду.
Катя взяла ручку, підписала всі папери. Рука не тремтіла.
— Добре, — сказав юрист, складаючи документи. — Тепер чекаємо на повістку. Але врахуйте, поки триває процес, ваш чоловік може намагатися перешкодити, погрожувати, тиснути. Будьте готові.
— Я готова.
— І ще. Міняйте замки сьогодні, не відкладайте. Чим швидше, тим краще.
Катя кивнула.
У неї вже був номер слюсарної служби, записаний учора. Вона зателефонувала прямо з офісу юриста.
— Можу приїхати через дві години, — сказав майстер. — Адреса яка?
…
— Ясно. Який замок ставити будемо?
