— Денисику, ну всього 10 хвилин минуло. Я так хотіла почути твій голос перед сном.
Карина зрозуміла: свекруха порушує кордони спеціально. Перевіряє, наскільки син наполягатиме. Денис здався після третього разу.
— Гаразд, мамо, дзвони, коли хочеш.
Людмила Миколаївна перемогла. Минуло пів року. Дзвінків не стало менше. Навпаки, більше. Людмила Миколаївна тепер дзвонила по 12–15 разів на день. Майже щогодини. Перевіряла, що робить син, де перебуває, з ким, що їсть, як почувається, що планує.
Карина почала вести підрахунок. Одного дня записала всі дзвінки:
7:30 — Доброго ранку.
9:00 — Як доїхав до роботи?
10:30 — Як робота? Чи не втомився?
12:00 — Чи обідав? Що їв?
14:00 — Як почуваєшся після обіду?
16:00 — Скоро кінець робочого дня. Чи не втомився?
18:00 — Чи виїхав з роботи?
19:00 — Чи доїхав додому?
20:00 — Чи повечеряв?
21:30 — Як вечір? Що робите?
22:30 — На добраніч.
Разом 11 дзвінків. І це ще не межа. Бували дні, коли вона дзвонила 15 разів. Карина показала список Денису.
— Дивись, більше 10 дзвінків за день. Це нормально?
— Ну, мама хвилюється.
— Хвилюється про що? Що з тобою станеться дорогою з роботи? Ти ж не дитина.
— Вона звикла контролювати. Коли я жив з нею, вона завжди знала, де я.
— Але тепер ти не живеш з нею, ти живеш зі мною, і я не хочу, щоб вона контролювала кожен твій крок.
— Карино, вона не контролює, просто цікавиться.
— Цікавиться 15 разів на день — це контроль.
Денис обіцяв поговорити з матір’ю ще раз, але не говорив. Відкладав, вигадував причини: «Не хочу її засмучувати».
— А мене засмучувати можна? Ти ж розумієш, вона одна, більше нікого немає. У неї має бути своє життя: подруги, хобі, інтереси, не тільки ти.
— Але в неї робота є.
— Робота — це не життя. Їй потрібно знайти собі заняття, а не висіти на телефоні з тобою весь день.
Але Денис не хотів говорити з матір’ю. Боявся конфлікту, боявся образити. Карина розуміла: він слабкий. Не готовий захищати дружину, вважає за краще догоджати матері. Карина почала почуватися третьою зайвою. Чоловік більше спілкується з матір’ю, ніж з нею. Вони можуть весь вечір просидіти в одній кімнаті, але Денис буде листуватися з мамою, а не розмовляти з дружиною. Карина сидить поруч, гортає стрічку в телефоні, почувається непотрібною.
— Денисе, ми навіть не розмовляємо нормально. Ти постійно в телефоні.
— Ну, мама пише. Треба відповісти.
— А зі мною поговорити не треба?
