Женя стояла посеред алеї, дивлячись на голі гілки дерев, і розуміла: вона зіткнулася не з банальною зрадою і навіть не з боягузливим чоловіком-шахраєм. Її противник – професійний злочинець зі світу дорогих костюмів, освічена, розважлива і абсолютно безжальна жінка, яка не зупиниться ні перед чим. Це була вже не боротьба за шлюб, це була боротьба за життя.
Запрошення на благодійний вечір у «Прем’єр Палас» Максим вручив їй за сніданком, недбало поклавши конверт поруч із чашкою, і Женя зрозуміла – відмовитися неможливо. Фонд «Добре Серце», та сама ширма, через яку відмивалися мільйони, влаштовував щорічний прийом для фінансової еліти. «Одягнеш ту сукню, яку я тобі дарував на річницю», – сказав Максим.
«Там будуть важливі люди». — «Які люди?» — «Самойлов точно буде. І його помічниця». Він вимовив останнє слово з ледь помітною затримкою, і Женя зрозуміла, про кого йдеться. У залі, залитому світлом кришталевих люстр, пахло дорогим парфумом і великими грошима. Офіціанти ковзали між гостями з підносами шампанського.
До них підійшов огрядний чоловік з сивою шевелюрою, Роберт Владленович Самойлов, і Женя помітила, як миттєво змінилася постава чоловіка: плечі опустилися, спина трохи зігнулася, на обличчі з’явилася підлеслива посмішка. Поруч із Самойловим, у відвертій червоній сукні, стояла Ангеліна Романовська. «А ось і наш Максим з чарівною дружиною», — Самойлов ляснув чоловіка по плечу.
«Кажуть, у вас у фінансах порядок ідеальний. Розумна дружина — половина успіху, вірно?» Женя видавила посмішку, відчуваючи на собі вивчаючий погляд Романовської, холодний, оцінюючий. «Дуже приємно познайомитися», — вимовила вона. «Навзаєм», — Романовська трохи нахилила голову. — «Максим стільки про вас розповідав».
Пізніше, в дамській кімнаті, з мармуровими стільницями, вони залишилися одні. Романовська поправляла помаду неспішними, впевненими рухами. «Ви стали занадто цікавою, Євгеніє Олександрівно», — вона не повернулася, продовжуючи дивитися в дзеркало. — «Рано йдете з роботи, пізно повертаєтеся додому. Це нездорова поведінка для заміжньої жінки».
«Не розумію, про що ви». — «Розумієте?» — Романовська нарешті повернулася. — «Хороша дружина знає своє місце. Вміє вчасно відвернутися. Якщо вважаєте себе розумною, перестаньте чинити опір. Інакше постраждаєте не тільки ви, а й ваші батьки у Вінницькій області. Милі старенькі, наскільки я знаю. Батько – колишній учитель, мати – медсестра на пенсії»…
