— Донечко, як ти? Я всю ніч хвилювалася. — Голос Ірини Петрівни був стривоженим.
— Нормально, мамо. Просто втомилася. Зараз встану, приведу себе до ладу і почну оформляти документи на розлучення. — Мирослава сіла на ліжку, потираючи обличчя руками.
— Єва хоче з тобою поговорити.
— Звісно, дай їй слухавку.
Почувся дитячий голосок:
— Мамо! Коли ти приїдеш? Бабуся спекла печиво, залишили тобі.
Мирослава відчула, як очі наповнюються сльозами. Заради цього голосу, заради цієї маленької дівчинки вона готова була боротися з усім світом.
— Скоро, моя радість. Мама приїде сьогодні ввечері, забере тебе додому. Ми будемо разом, — сказала вона м’яко.
— А дядько Вася буде?
— Ні, люба. Дядько Вася більше не буде з нами жити.
— Але це нічого, нам і вдвох добре буде. Правда?
— Угу. Я навіть рада. Він все одно зі мною не грав, — відповіла Єва простодушно.
Діти завжди відчувають фальш. Мирослава попрощалася з донькою, пообіцяла приїхати ввечері й відключилася. Вона встала, прийняла душ, одягнулася і поснідала. Потрібно було діяти далі.
Насамперед вона зателефонувала в юридичну консультацію і записалася на прийом до Алли Вікторівни Кромкіної. Зустріч призначено на полудень. Потім знайшла в інтернеті адресу найближчого ЦНАПу, де можна подати заяву на розлучення. Об одинадцятій ранку вона вийшла з дому і поїхала до багатофункціонального центру. Черга була невелика, через двадцять хвилин її запросили до вікна. Співробітниця, молода дівчина років двадцяти п’яти, вислухала її й кивнула.
— Заява про розірвання шлюбу подається обома з подружжя або в односторонньому порядку через суд. Якщо є неповнолітні діти або майнові спори — тільки через суд.
— У мене донька від першого шлюбу, він її не удочеряв. Майна спільного немає, квартира моя, дошлюбна. Чи можемо ми розлучитися через РАЦС? — уточнила Мирослава.
— Якщо чоловік згоден, то так. Але потрібна його заява теж. Якщо він не згоден або ухиляється, то тільки суд, — пояснила співробітниця.
— Добре. Я подам до суду в односторонньому порядку. Які документи потрібні?
Дівчина видала список: позовна заява, копія паспорта, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини, документи на квартиру, квитанція про сплату держмита. Мирослава подякувала і вийшла з ЦНАПу. Наступний пункт — зустріч з юристом Кромкіною. Вона приїхала в консультацію рівно опівдні.
Алла Вікторівна зустріла її привітно:
— Добрий день, Мирославо. Я рада, що ви звернулися знову. Розкажіть, що сталося після нашої зустрічі.
Мирослава детально описала всі події, розмову з Василем, його відхід, повідомлення від Поліни та Сапєлкіна.
— Ви все зробили правильно, — кивнула Кромкіна. — Тепер займемося розлученням. Я складу позовну заяву. Вкажемо причину: чоловік планував вчинити шахрайські дії з майном позивача, що підтверджується матеріалами, переданими в поліцію. Це серйозна підстава, суд стане на ваш бік однозначно.
— Як швидко це станеться? — запитала Мирослава.
— Два місяці приблизно. Якщо Василь не заперечуватиме, може бути швидше, — пояснила юрист. — Аліменти на дитину вимагатимете?
Мирослава замислилася. Єва не була донькою Василя. Формально він нічого не винен.
— Ні. Він не має до неї стосунку. Я сама впораюся.
— Добре. Тоді все спрощується. Дайте мені кілька днів, я підготую документи. Потім подамо позов до районного суду.
Кромкіна почала робити позначки в блокноті. Вони обговорили деталі, Мирослава залишила копії всіх документів. Зустріч зайняла близько години. Виходячи з консультації, вона відчула, що справа зрушила з мертвої точки…
