Для Андрія все це було розвагою. Бідну служницю він не вважав дівчиною свого кола й будувати з нею серйозні стосунки не збирався. У нього вже була наречена — донька впливового депутата. Однак заручини не заважали йому шукати зустрічей з Оксаною й домагатися її прихильності.
Він почав упадати коло Оксани, яка була на сім років молодша. Вони бачилися потай. Дівчині здавалося, що життя нарешті подарувало їй кохання, про яке вона мріяла. Увага Андрія затьмарювала все інше. Там, де він шукав задоволення, вона бачила близькість. Їй була дорога сама його присутність, а за наполегливими залицяннями вона не розгледіла байдужості до свого майбутнього. Закохавшись без пам’яті, Оксана довірилася йому й погодилася на близькість.
За три місяці вона дізналася про вагітність. Андрій тим часом і далі готувався до весілля.
Дівчина розповіла Галині про те, що сталося між нею та її сином. Залишатися з цією звісткою наодинці було важко. Господиня вислухала її й пообіцяла допомогти, але відразу окреслила межу цієї допомоги.
— Я тебе не залишу без підтримки, — сказала вона. — Тільки Андрій одружиться з донькою депутата. Дружиною його будеш не ти…
