Більшість замовників зазвичай самі не розуміють, як сформулювати завдання. А Варя на мітингах тямущо підказує команді, що саме хочуть клієнти. І потім блискуче візуалізує це в 3D-версії, а аніматори оживляють її моделі.
Вона вже навіть стала підказувати своєму тімліду, як оптимізувати виконання командних завдань за проєктом. Хоча в того досвід незрівнянно більший, ніж у неї. Ні, вона для їхньої фірми просто знахідка.
Андрій Ілліч усе це ще раз зважив у думках і твердо заявив:
— Ви впораєтеся, Варваро. Я у вас упевнений. Ми з колегами впевнені.
Він озирнувся на присутніх у кабінеті за підтвердженням своїх слів, і ті дружно закивали на знак згоди.
— Спочатку, поки не наладите роботу над проєктом (а я впевнений, що наладите), може, і доведеться затримуватися в офісі. Але з вашими талантами це не триватиме довго. За моїми прикидками, ви повинні вже через місяць-другий відрапортувати мені, що все там у вас працює майже як годинник.
Варя важко зітхнула:
— Ну що ж, місяць-другий — це ще гаразд. Головне, щоб не завжди в такому ритмі. І квартира — це дуже добре.
А що, як Ніна погодиться поїхати з нею, раз житло дозволяє?
Уже якщо у своїх тісних кімнатках у малосімейці вони вміщалися, то невже в окремій квартирі їм буде тісно? Чоловік у неї все одно по пів року на вахті на півночі. Приїжджає на місяць і потім знову їде на пів року.
Вони збирають на будинок своєї мрії, дай їм Боже. А Ніну їй сама доля подарувала як сестру. Не було у Варі рідної сестри, а тут з’явилася названа.
Така своя, ріднішої не буває, хоч і чужа по крові. Варя прийняла пропозицію керівництва. Зрештою, чим вона ризикує? Не розстріляють же за невдачу.
Ну, не впорається — повернеться назад. А впорається — тоді відкриються захопливі перспективи зростання. Ух, аж дух захоплює від можливостей. Попереду така цікава невідомість…
