— Так.
— Чудово, я так її люблю.
Він знову втупився в телефон. Таня розклала продукти, почала готувати. М’ясо нарізала кубиками, обсмажила на сковороді. Людмила Сергіївна зайшла на кухню, подивилася:
— Вогонь зроби менше, а то пригорить.
Таня зменшила вогонь. Свекруха кивнула і пішла. Таня продовжувала готувати. Почистила картоплю, нарізала, додала до м’яса. Моркву натерла, цибулю нашинкувала. Залила водою, посолила, накрила кришкою. Поставила тушкуватися.
Дмитро пішов у вітальню, увімкнув телевізор. Таня чула, як він перемикає канали, шукає щось цікаве. Потім зупинився на спортивному. Футбол. Звичайно, футбол. У неділю завжди футбол.
Вона вимила посуд, витерла стіл, протерла плиту. Печеня тушкувалася, по кухні розповсюджувався аромат м’яса та овочів.
Людмила Сергіївна знову заглянула:
— Як там?
— Нормально, ще хвилин сорок.
— Добре, я поки відпочину.
Свекруха пішла до себе в кімнату. Таня залишилася на кухні одна. Сіла за стіл, поклала голову на руки. Втомилася. Так втомилася, що навіть думати не хотілося. Просто сидіти і нічого не робити.
Час тягнувся повільно. Таня перевірила печеню. Тушкувалося добре, м’ясо ставало м’яким. Ще пів години і буде готове. Вона встала, налила собі води, випила. Підійшла до вікна, подивилася на вулицю. Люди йшли тротуарами, хтось з дітьми, хтось з собаками. Звичайний недільний день. У всіх своє життя, свої турботи. А у неї що? Кухня, плита, свекруха з зауваженнями.
Печеня була майже готова. Таня спробувала. Смачно, м’ясо м’яке, овочі просочилися. Посолила ще трохи, додала спецій. Вимкнула плиту, залишила під кришкою доходити. Пішла у вітальню:
— Обід готовий.
Дмитро відірвався від телевізора:
— Зараз. Тільки матч додивлюся. Там ще довго?
— Хвилин десять.
Таня повернулася на кухню. Накрила на стіл, розклала прибори. Людмила Сергіївна вийшла з кімнати:
— Вже готова?
— Так.
— Ну і добре, я зголодніла.
Вони сіли за стіл втрьох. Таня розклала печеню по тарілках. Дмитро спробував, кивнув:
— Смачно.
Людмила Сергіївна теж спробувала. Обличчя залишилося незворушним. Прожувала, проковтнула, відклала виделку.
— Солі замало. І м’ясо можна було ще потушкувати. Трохи жорсткувате.
Таня стиснула виделку в руці. Промовчала. Дмитро продовжував їсти, не звертаючи уваги на слова матері. Людмила Сергіївна покопалася в тарілці:
— І цибуля крупнувато нарізана. Треба було дрібніше.
Таня опустила очі. Мовчала. Доїла свою порцію, встала, почала прибирати зі столу. Свекруха допила чай:
— Ну гаразд, в цілому непогано. Але наступного разу постарайся краще.
Вона встала і пішла у вітальню. Дмитро допив компот, поставив чашку в раковину:
— Дякую, Танюш. Я додивлюся футбол, гаразд?
