— Карочку свекруха вижила! — Альбіна Дмитрівна схлипнула з таким надривом, ніби виставили її саму. — Чіплялася до кожної дрібниці, довела дитину до нервового зриву.
— Звірі, а не люди. Моя дитина страждала, а я нічого не знала.
Кароліна підняла заплакане обличчя і кивнула з виглядом мучениці, яку несправедливо гнали з усіх боків.
— Вона змушувала мене посуд мити, уявляєш? Кожен день!
Ірина мовчки підняла валізу — важкенну, набиту під зав’язку дизайнерськими речами — і понесла на другий поверх. За сім років шлюбу вона навчилася безпомилково розпізнавати спектаклі зовиці. Кароліна завжди вміла віртуозно представити себе жертвою, заливаючись сльозами по команді й викликаючи співчуття у всіх, крім тих, хто знав її досить добре.
А справжні причини її втечі, напевно, були куди прозаїчнішими, ніж «жорстока свекруха». До вечора з’ясувалося, що прозаїчніше нікуди. Кароліна не зійшлася характером зі свекрухою, яка вимагала від неї хоч якоїсь участі в домашніх справах: готувати сніданки, прибирати за собою, іноді ходити в магазин.
Для тридцятирічної жінки, яка звикла прокидатися опівдні та проводити дні в салонах краси за рахунок чоловіка, це виявилося непосильною ношею. Вона вважала за краще втекти до мами, де її ніхто не змусить підняти й пальця.
— Ірино! — Альбіна Дмитрівна перехопила її на сходах наступного ранку, загородивши дорогу своїм огрядним тілом. — Карочці потрібна кімната.
— Нормальна, світла. Перенеси свої інструменти куди-небудь, звільни студію.
— Там токсичні хімікати, — Ірина намагалася говорити рівно, хоча всередині все стискалося від передчуття неминучого скандалу. — Розчинники, кислоти, лаки. І картина Айвазовського вартістю в кілька мільйонів.
— Будь-яке пошкодження — і я виплачую компенсацію до кінця життя. Замовник — людина впливова, він мене знищить.
— Подумаєш, картинки лагодить, — свекруха пирхнула з відвертою зневагою. — Можна і на кухні посидіти з пензликом, велика важливість. А Карочці потрібне світло, простір, їй і так погано після всього пережитого.
— Я можу звільнити маленьку кімнату на другому поверсі, поставимо там ліжко, буде цілком зручно.
— Ти мені будеш вказувати в моєму домі?
