Наступні тижні пройшли у вихорі юридичних процедур. Адвокати Лейли методично розбирали фінансові махінації Рашида, повертаючи вкрадені кошти, анулюючи підроблені контракти. Суди Еміратів, відомі своєю суворістю до шахраїв, стали на бік Лейли.
Артем спостерігав за цим процесом зі змішаними почуттями. Полегшення сусідило з тривогою за майбутнє. Що тепер? Загроза минула, гроші для сім’ї отримані, але що далі? Відповідь прийшла теплого вечора, коли Лейла запросила його на терасу. Вона стояла біля поручнів, дивлячись на затоку, де вогні яхт гойдалися на темній воді.
— Знаєш, Артеме, я хочу подякувати тобі. Не за те, що ти зробив в останні дні, а за ці чотири роки.
— Я просто працював.
— Ні. Ти робив набагато більше. Ти бачив у мені людину, коли всі інші бачили тільки гроші. — Вона дістала конверт, простягнула йому. Всередині — банківська виписка з сумою, від якої перехопило подих. — Триста тисяч доларів. Втричі більше обіцяного. Це занадто багато, але це справедливо. Твоя сім’я отримає будинок, землю і гідне життя. А ти зможеш почати все заново.
— Значить, все? Ми розлучаємося?
Лейла довго мовчала, дивлячись на воду. Потім повернулася, і Артем побачив в її очах невпевненість — вперше за весь час.
— За законом я можу розлучити нас у будь-який момент. Ти виконав свою частину угоди, я — свою. — Але вона взяла його за руку, дотик теплий, майже материнський. — За цей рік сталося те, чого я не очікувала. Я прив’язалася до тебе, Артеме. До твоєї чесності, відданості, до твоїх розповідей про далеке селище, де на тебе чекають. Ти повернув мені віру в людей.
Щоки її забарвив легкий рум’янець — дивовижне видовище для жінки, яка рік прикидалася безпорадною заради викриття зрадників.
— Я не прошу любові, розумію, що між нами занадто багато відмінностей… але, можливо… може, ти погодишся залишитися? Не через гроші, не через обов’язок, а тому що ми хороша команда?
Артем дивився на неї вже не як на багату вдову чи хитру бізнес-леді, а як на самотню жінку, яка боїться залишитися одна після перемоги над ворогами. У грудях щось стиснулося — не любов, але глибока ніжність і повага.
— Знаєте, Лейло, коли ви встали тієї ночі і сказали, що знаєте, що я не сплю, весь світ перевернувся. Але потім я зрозумів: переді мною дивовижна людина. Сильна, мудра, справедлива. Я залишуся. І не через гроші.
Її очі зволожилися, вперше він бачив її сльози. Вона притиснула його руку до щоки, прошепотівши нашою:
— Дякую, мій дорогий. Дякую за все…
