Наступного ранку Галина пішла шукати Коваленка. Його службова кімнатка знайшлася за лазнею, у напівпідвалі: ґратоване вікно, обшарпаний стіл, сейф, чайник.
Коваленко був на місці, сам, обкладений теками. Побачивши її, не здивувався. Кивнув на табурет.
— Надумали?
— Надумала. — Галина сіла й поклала руки на коліна. — Але спершу скажіть ви. Ви говорили про торгову базу й склади. Що там?
Коваленко помовчав, ніби зважуючи, чи варто відповідати. Потім встав, перевірив, чи щільно зачинені двері, і повернувся.
— Там усе й крутиться, Галино Михайлівно. Ринок — вітрина, дрібниця для відводу очей. Справжня справа йде на базі й складах при вокзалі. Товар приходить вагонами, розходиться дрібними партіями, а за паперами кінці з кінцями ніколи не сходяться. Я пів року намагаюся розібратися.
Він понизив голос.
— Спецодяг, рукавиці, взуття, робоча тканина — цілими партіями. Приходить за одними накладними, числиться за іншими. Звідки береться — не второпаєш, ніби з повітря.
Галина сиділа дуже рівно. У неї раптом похололо всередині.
— Спецодяг, рукавиці, швейний товар…
— Ну так. А що?
Вона не відповіла. Надто добре знала, де дешево, тихо й без зайвих запитань шиють рукавиці й робочий одяг мішками: за колючим дротом, у таких цехах, як той, де вісімнадцять років тому працювала молоденька обліковиця Катя.
Товар, зроблений руками ув’язнених жінок, уводили на бік ще тоді й уводять досі. Тільки тепер його не ховають по комірчинах, а женуть вагонами через ринок і базу. Та сама людина, яка вигадала схему тоді, крутить її й тепер. Із молодого постачальника він виріс у господаря міста.
Мінялися розміри партій, способи перевезення й люди біля складів, але основа лишалася та сама: товар проходив повз офіційний облік, справжні цифри підміняли зручними, а відповідальність отримував той, у кого не було захисту. Катя виявилася першою відомою Галині жертвою, але явно не останньою.
— Це стара схема, — нарешті сказала Галина. — Їй близько двадцяти років, може, більше. Вона його все життя годує.
Коваленко дивився на неї на всі очі.
— Ви звідки знаєте?
— Довга історія. Розкажу. Усе розкажу: і що мені відомо про Кравченка, і як він починав. Але спершу одне: папери…
