— Щось відбувається, — тихо сказав він бабусі. — Сигнали стабілізуються.
Олена кивнула, ніби знала це весь час. Її материнське серце підказувало, що син живий.
Ірина, яка металася всю ніч між надією і відчаєм, тепер сиділа поруч із труною, тримаючи за руку свекруху. Вона більше не намагалася забрати Софію. Інтуїтивно вона розуміла, що присутність доньки якимось чином допомагає Андрію повертатися до життя.
На світанку, коли перші промені сонця проникли у вікна, сталося те, чого всі чекали й боялися одночасно. Почалося з ледь чутного звуку, тихого зітхання, що прозвучало як грім в абсолютній тиші. Лікар тут же підбіг, перевіряючи показання. Усі прилади зареєстрували раптове поліпшення життєвих показників. Серцебиття стало регулярнішим, дихання глибшим, навіть температура тіла почала повільно підніматися.
— Він повертається, — прошепотів лікар, не вірячи. — Він повертається.
Усі присутні зсунулися ближче, затамувавши подих. Атмосфера розжарилася до межі.
Андрій почав повільно проявляти ознаки життя. Спочатку це був майже непомітний рух пальців на спині Софії. Потім затремтіли повіки, ніби він намагався розплющити очі, але не вистачало сил. Лікар почав обережні реанімаційні процедури, намагаючись не потривожити Софію, яка, як з’ясувалося, спала в обіймах батька. Він перевірив дихальні шляхи, ніжно масажуючи точки на руках і шиї, стимулюючи кровообіг.
— Андрію? — тихо покликав він. — Андрію, ви мене чуєте?
Минуло кілька довгих секунд, але потім чоловік повільно розплющив очі. Погляд був каламутним і розгубленим, як у людини, що прокинулася від довгого важкого сну. Перше, що він побачив, — обличчя доньки, яка мирно спала на його грудях. На його губах здригнулася слабка посмішка, він спробував щось сказати, але голос не слухався. Лікар дав йому трохи води, допоміг відновити здатність говорити.
— Софіє! — прошепотів Андрій, майже беззвучно. — Донечко моя!
Почувши його голос, дівчинка повільно розплющила очі й підняла голову. Обличчя її сяяло щастям, але подиву в ньому не було, ніби вона завжди знала, що батько повернеться…
