Олексій із неймовірною люттю врізав величезним кулаком по столу і металевим тоном скомандував тієї ж хвилини віддати всі папери на батьківський дім. Різко розвернувшись до шокованої, але безмірно зраділої старенької та крихітної племінниці, дядько велів їм без зволікань пакувати свої скромні речі.
Через шістдесят хвилин подорожі красивою приміською дорогою їхній місткий джип м’яко зупинився біля чарівної, надійної сільської хати.
Будівля була з усіх боків оточена розкішним садом, що пишно цвів, а біля самих дверей господиню із захопленням зустрічали кучерявий пес і товстий вовняний кіт. З’ясувалося, що протягом усієї вимушеної відсутності пенсіонерки її ненаглядних тварин із жалю утримували чуйні люди із сусідніх ділянок.
Для понівеченої дівчинки, яка сьорбнула горя, цієї самої миті відкрилася справді біла, радісна сторінка її біографії. Новий побут виявився до країв наповнений приголомшливим теплом вогнища, казково смачним сільським молоком і абсолютною, всеосяжною любов’ю бабусі.
Ледь прокинувшись, вони пліч-о-пліч і з посмішками поралися на грядках, а в суботу й неділю випікали в автентичній дров’яній печі рум’яну ягідну здобу. На будь-які щирі спроби дядька Льоші та його дружини забрати їх у свою впорядковану житлову площу в мегаполісі, стрімко подорослішала Маріша незмінно відповідала жорстким, категоричним «ні». Крихітка абсолютно осмислено аргументувала це тим, що її безцінна рятівниця вже в літах, і їй банально потрібні робочі руки для підтримки сільської садиби.
Звертаючись же до енергійного дядька, вона з лукавою іскрою в очах рекомендувала не переживати за них, оскільки в їхній родині незабаром неодмінно народяться свої янголята, виховувати яких Маріша з найбільшою радістю обов’язково підсобить!
