— О, мужик п’яний. Нажерся, падлюка. А вдома дружина, діти… На тобі ногою!
Француженка:
— Ах, чоловік! П’яний! Один! Зовсім один! Таксі, таксі!
П’яний уночі приводить друга до себе додому. Усі сплять. Він показує квартиру:
— Це моя вітальня. Це спальня. Це наше ліжко. Ось спить моя дружина, а поруч із нею — я.
— Шикарно.
— Та тихо ти! Розбудиш! Я ж сплю!
Директор ресторану каже офіціантці:
— Он той пан за шостим столиком надто багато випив і спить. Будь ласка, розбудіть його, бо вже час зачинятися.
— Я його будила вже чотири рази.
— І чому ж він досі сидить за столиком?
— Бо щоразу він просить у мене рахунок, оплачує його і залишає мені 500 рублів на чай!
— Миколо Андрійовичу, а куди це ви зібралися на службовій машині?
— Назустріч!
— На яку зустріч? Вас п’ять хвилин тому звільнили!
— Назустріч пригодам!
Приходить депутат парламенту після получки додому і починає діставати з усіх кишень гроші. Дружина дивилася-дивилася й каже:
— Ну скільки можна носити? Уже нікуди їх складати. Усі шафи й шухляди вщерть забиті.
Чоловік зітхає:
— А ти уявляєш собі? У деяких сім’ях удвох працюють!
— Та хто ми такі, щоб протистояти силам природи?!
— Пане мер, давайте все-таки почнемо прибирати сніг із вулиць нашого міста.
Рабинович прийшов до магазину:
— Мені, будь ласка, 100 комплектів портретів членів Політбюро.
— Навіщо вам стільки?
— Бачите, я отримав візу і хочу відкрити в Тель-Авіві тир.
Грузинська сім’я. Маленький син підходить до батька:
— Тату, слухай, дівчина і дівчина — це добре чи ні?
— Синку, не ліз би ти в ці справи.
— А чоловік і чоловік?
— Доростеш — зрозумієш, синку.
— А чоловік і дівчина?
— Це, синку, називається вздружба.
У купе перед сном грузин питає свою попутницю:
