Анна стояла на кухні й дивилася на конверт у руках Дмитра — великий, щільний, з банківським логотипом. Він щойно приніс його з пошти й тепер із задоволенням розкривав.
— Що це? — запитала вона.
— Документи, — відповів він, уважно вивчаючи вміст пакета.
— Які документи? — Дмитро не дивився на неї. — Нарешті, акуратно!
Анна відчула, як усередині в неї все стиснулося.
— Кредит? — повільно запитала вона.
— Який кредит? — перепитав він, не відриваючись від паперів. — На машину.
Він відклав документи й глянув на неї. Його обличчя виражало подив, немов він пояснював щось очевидне.
— Я ж казав тобі, що хочу купити машину. Я знайшов чудовий варіант, вживаний, але в хорошому стані.
— Дмитре! — Анна підійшла ближче. — Ти казав, що хочеш машину, але ти нічого не сказав про кредит…
