Анна пригнічено кивнула.
— Так, ми готувалися до весілля. І до самого заповітного дня залишався всього місяць-півтора. І тут Валентин несподівано почав віддалятися.
Анна відвела погляд.
— Я дуже злякалася. Думала, він передумав. Але коли все ж вдалося з’ясувати, що трапилося, правда виявилася набагато менш страшною, але водночас складною.
— Що ви маєте на увазі? – уточнила Марта.
— Валя сказав, що в нього якісь проблеми в бізнесі й потрібна термінова допомога. У батька брати в борг не хотів, був занадто принциповим. Тоді-то він і запропонував узяти на моє ім’я цей клятий кредит.
Анна схлипнула, ледве стримуючись, щоб знову не розплакатися.
— Він говорив, що в банку відмовили, мовляв, бізнес ще не почав приносити прибуток. А постачальники товару, потрібного для його справи, забуксували на кордоні. І ось тепер він може зазнати величезних збитків.
Марта відчувала себе ніби уві сні. Усе здавалося якимось нереалістичним.
— І навіщо ви погодилися оформити кредит? – здивовано подивилася вона, здогадавшись про наслідки ухваленого Анною рішення.
— Та тому що любила цього негідника, довіряла йому, — простогнала, закривши руками обличчя, молода жінка. — І після того, як гроші опинилися у Валентина, він майже відразу зник, розчинився, ніби його й не було. Коли я приїхала до його батька, виявилося, що будинок, який Валентин представляв як свій, вони брали в оренду. Я навіть не знаю, чи був той чоловік його рідним батьком, чи був просто подільником.
Анна повільно підняла очі й пильно подивилася на Марту.
— Ну а менше ніж через місяць після його зникнення я дізналася про вагітність. Я, звісно, залишила дитину, але було дуже важко. Доводилося і сина ростити, і кредит виплачувати. Я платежі навіть проводила не за графіком, а як доведеться. Грошей не було, тож довелося продати практично все, що було у квартирі. А потім здоров’я підвело. Довелося звільнитися. Зараз іноді підлогу мию в під’їзді й посудомийкою підробляю в одному маленькому кафе тут неподалік.
Голос нещасної жінки тремтів.
— Не знаю, наскільки це стане в пригоді, але будьте обережні. Не вірте на слово красивим чоловікам, адже ви ніколи не дізнаєтеся, що насправді ними рухає — любов чи холодний розрахунок.
Анна подякувала ще раз за допомогу, і жінки попрощалися. Дорогою додому Марта все думала про ці слова. Складно було співвіднести почуте з особистістю її Руслана, адже в них були абсолютно інші, особливі стосунки. Але, з іншого боку, вона подумала, що варто придивитися до свого нареченого.
Минуло ще два тижні. Марта так само зустрічалася з Русланом, і ніщо в його поведінці не вказувало на те, що він хотів би її обдурити. Єдина дивна обставина полягала в тому, що наречений продовжував розповідати жалісливі історії про матір, якої, як тепер знала дівчина, не існувало. І, врешті-решт, вона почала думати, що все дізнане від актриси та Анни — всього лише одне велике непорозуміння.
Коли Марта була в гостях у свого нареченого, той завів із нею розмову.
— Мила, є одна справа…
— Що трапилося? — моментально напружилася вона. — Сподіваюся, ти не роздумав на мені одружуватися? — пожартувала вона і штовхнула його ліктем у бік.
Обличчям хлопця тут же пробігла посмішка полегшення.
— Та що ти, звичайно ні. Але, не стану приховувати, є якась проблема. Я тут перевірив днями свої фінанси, і, загалом, з’ясувалося, що грошей на весілля пристойно не вистачає…
Марта дивилася на нього, а серце почало прискорено битися.
— І? Нам що, доведеться все перенести?
