Тарас скористався тим, що нападники відволіклися на пораненого вовка.
— Даниле, ліворуч!
Данило просунувся вперед, перекрив прохід і прикрив решту вогнем у відповідь. Павло, побачивши Грома на землі, перестав метатися й зайняв позицію з іншого боку. Опинившись між огорожею та лінією вогню, бандити здригнулися. Кілька людей спробували відступити, інші почали кидати зброю.
За кілька хвилин постріли стихли. На подвір’ї залишилися лише свист вітру, важке дихання людей і тихий стогін пораненого вовка.
Микола, не слухаючи заперечень Оксани, вийшов із будівлі. Однією рукою він тримався за стіну, другою притискав бік. Його обличчя було білішим за сніг, але він ішов далі.
— Громе!
Він опустився навколішки біля вовка й обійняв його важку голову. Дихання звіра стало частим і нерівним. Грім не відводив погляду від Миколи, ніби навіть тепер хотів переконатися, що людина залишилася живою.
— Тримайся, чуєш? — шепотів Микола. — Тільки не здавайся. Ти витягнув мене, тепер моя черга.
Під долонями відчувалося слабке тепло, що швидко відходило крізь густу шерсть. Микола боявся натиснути сильніше й водночас боявся відпустити. У золотих очах Грома не було паніки, лише втома й та сама невідступна уважність. Навіть поранений, він ніби й далі стежив не за собою, а за людиною поруч. Микола схилився нижче, затуляючи його голову від колючого снігу, і повторював кличку, наче вона могла втримати звіра при тямі.
Серед затриманих був Олег Савчук. Перед нападом він устиг залишити станцію й приєднатися до спільників. Його колись бездоганна форма була забруднена снігом, а спокійна усмішка перетворилася на жалюгідну гримасу. Данило підвів його до світла.
— Ви нічого не розумієте, — пробурмотів Олег. — Це непорозуміння. Я можу все пояснити.
Тарас подивився на нього з такою люттю, що Савчук відступив. Після всього, що сталося, слова зрадника звучали особливо нікчемно.
Тим часом Оксана притиснула до рани Грома складену тканину. Кров не спинялася.
— Поранення тяжке, куля ввійшла глибоко. Його треба негайно доправити до ветеринарної клініки. Якщо забаримося, він не переживе дороги.
Павло підігнав снігохід із вантажними саньми. Данило й Тарас зробили ноші, обережно переклали на них вовка й закріпили ременями. Микола йшов поруч, не зважаючи на власні травми. Двигун заревів, і снігохід розчинився в завірюсі…👉Продовження — натисніть кнопку «Уперед» під рекламою👇👇👇
