— запитав він, бачачи матір, що сиділа в повному ступорі, і дружину, яка незворушно посміхалася. — Чому такі обличчя у всіх?
— Бачиш, любий! — ласкаво звернулася до нього Алла. — Я якраз розповідаю твоїй мамі про свій щедрий подарунок. Я знайшла їй прекрасну окрему квартиру. Тут поруч, недалеко від нас, з усіма зручностями.
Максим завмер на місці, переводячи розгублений погляд з дружини на матір.
— Алло, та ти що? Серйозно зараз? Це не жарт?
— Абсолютно серйозно! — кивнула Алла. — Твоя мама абсолютно права. Паразити не повинні сидіти на чужій шиї. Особливо ті паразити, які живуть у чужому домі за чужий рахунок і дозволяють собі ображати господарів цього дому.
— Максиме! Синку! — заблагала Тамара Іванівна, схоплюючись з табурета. — Скажи їй що-небудь! Зупини її! Я ж твоя рідна мати!
Максим довго мовчав, уважно дивлячись то на матір, то на дружину, а потім твердо вимовив:
— Мамо, а це ж справді непогана ідея. Ти будеш самостійною, незалежною. Ніхто тобі не заважатиме.
— Ах ти! Ах ти зрадник! — прошепотіла свекруха, опускаючись назад на табурет. — Рідну матір зраджуєш! І заради кого? Заради ось цієї?
