Він шукав інформацію про трансдермальне отруєння, проникнення токсичних речовин через шкіру. Читав статті про симптоми хронічної інтоксикації талієм. Заходив на форуми, де обговорювалися випадки отруєнь важкими металами.
Вводив у пошук фрази на кшталт «Скільки має тривати вплив талію, щоб людина стала недієздатною?» і «Проникнення сполук важких металів через шкіру шиї». Запити були акуратно розтягнуті в часі: не в один день, а протягом трьох місяців, ніби він вивчав тему систематично, по шматочках. Знайшли й листування.
У месенджері під ніком, що не збігався з його справжнім ім’ям, Тарас спілкувався з анонімним акаунтом. Обговорювали купівлю сполуки талію; її було замовлено на сайті, що торгував хімічними реактивами. У замовленні значилося «реактив для наукового експерименту».
Посилку доставили до пункту видачі два місяці тому. Але головне знайшли не в комп’ютері. У шухляді столу, під стосом старих журналів, лежав готовий договір дарування.
Оксана — дарувальниця, Тарас — обдаровуваний. Предмет дарування — дачна ділянка з будинком у невеликому селищі. Проєкт договору був заповнений; залишалося домогтися підпису Оксани й оформити передачу ділянки.
Поруч лежала візитівка рієлтора й роздруківка з оголошенням про продаж: ділянку оцінювали в 4,5 мільйона.
«План був розрахований на кілька місяців, — сказав слідчий, закриваючи теку. — Він не збирався вас убивати. Принаймні не одразу. Розрахунок був на інше. За щоденного носіння ланцюжка капсула розчинялася б поступово від тепла й вологи шкіри. Мікродози токсичної речовини проникали б через шкіру. За кілька тижнів з’явилися б симптоми — хронічна втома, головний біль, сплутаність мислення, слабкість. Лікарі, найімовірніше, списали б це на перевтому або нервове виснаження. У такому стані — пригнічена, затьмарена, — ви б, за його розрахунком, без особливого спротиву підписали документи на передачу дачі. А далі — продаж».
Оксана слухала й відчувала, як усередині щось остаточно гасне.
Не злість, злість давно перегоріла. Не страх, страх залишився десь позаду, у ті чотири дні очікування результатів. Гасла остання, найупертіша іскра — та, що всі ці тижні десь у глибині ще сподівалася, що сталася помилка.
Що є пояснення. Що Тарас не міг. Міг.
Усе прорахував. Знайшов речовину, знайшов майстра, підготував договір, знайшов покупця. Чотири з половиною мільйони — ось скільки коштувало її життя в його розрахунках.
Навіть не життя — здоров’я, розсудок, здатність сказати ні. На допиті Тарас спочатку все заперечував. Казав, що ланцюжок — звичайний подарунок, що ні про який талій він чує вперше, що історія пошуку в браузері — це просто цікавість: він дивився документальний фільм і поліз читати.
Коли йому пред’явили листування про купівлю реактиву, замовк на кілька хвилин, а потім змінив тактику: сказав, що капсула справді містила лікувальні трави, що експертиза помилилася, що він лише хотів допомогти дружині з хронічною втомою. Але сукупність доказів не залишала йому простору для маневру. Лабораторний висновок, двічі підтверджений.
Показання майстра. Запис із камери спостереження. Історія браузера з десятками цілеспрямованих запитів.
Листування про купівлю талію. Готовий договір дарування. Візитівка рієлтора.
Кожен доказ окремо можна було б оскаржити, але разом вони вибудовувалися в лінію, пряму й безжальну, як рейки. Слідство кваліфікувало те, що сталося, як замах на заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю. Оксана подала на розлучення того ж місяця.
Процедура виявилася простою: Тарас, який перебував під слідством, не став заперечувати проти розлучення. Документи оформили швидко, без суперечок про майно, без зустрічей у залі суду. Оксана забрала з квартири його речі, склала у два чорні мішки й відвезла його матері, літній жінці, яка відчинила двері, подивилася на мішки, потім на Оксану й мовчки взяла їх, не поставивши жодного запитання.
Квартира спорожніла. Оксана ходила кімнатами й наново звикала до тиші. Комп’ютерний стіл Тараса вона розібрала й винесла на балкон.
На його місце поставила бабусин торшер, який зберігався на антресолях. Увечері вмикала його, сідала в крісло й читала вперше за кілька років. Раніше не було ні часу, ні сил…
