— Розумію.
— Нічого ви не розумієте. Це особисте.
— Я розумію, що особисте. — Він говорив повільно, ніби зважував кожне слово. — Тому я й не мовчу.
— Якби я думав, що це дурниці, я б просто поклав назад і ліг спати.
Вона відвернулася до вікна. За склом пливла порожня станція, жінка в помаранчевому жилеті йшла вздовж колій із ліхтариком.
Наталині пальці стискали край полиці так, що побіліли кісточки. Найбільше їй хотілося зараз вийти на цій станції, байдуже на якій, аби не сидіти навпроти людини, яка знає про неї дев’яту причину.
— Мені двадцять шість років, — сказала вона склу, а не йому. — Я доросла. У мене були свої плани. Я не просила нічиєї жалості.
— Я й не жалію.
Вона обернулася.
— А що ви тоді робите?
Андрій помовчав.
Потім засунув руку у внутрішню кишеню піджака, що висів на плічках, дістав гаманець, із гаманця — тонкий, багато разів перегнутий прямокутник, схожий на квитанцію. Розгорнув. Це був касовий чек, сірий від часу, з проступленими побурілими згинами.
Зворотний бік був списаний огризком олівця — крупно, кострубато, місцями не розібрати.
— Мені було сімнадцять, — сказав він. — Батько помер навесні, мати не працювала, молодша сестра пішла в перший клас. Я влаштувався мити посуд в їдальню на вокзалі. За пів року я обійшов, — він ледь усміхнувся, — двадцять вісім місць. Двадцять восьме було найгірше: там мені сказали, що в мене руки селянські, не для чистої кухні. Я вийшов на заднє подвір’я, сів на ящик з-під пляшок і написав на цьому чеку дев’ять причин, чому я туди все одно прийду. Не в цю їдальню — у чисту кухню. Я його досі зберігаю. У мене над столом висить копія.
Він не простягнув їй чек. Просто тримав у руці.
— Тож ні, я не жалію, — сказав він. — Я впізнав.
Наталя дивилася на цей сірий прямокутник і мовчала.
Гнів у ній не минув, але зсунувся кудись убік, звільнивши місце чомусь іншому — втомленій, чесній цікавості. Вона згадала дев’яту причину. Подумала, що він її прочитав.
Подумала, що їй тепер однаково, прочитав він чи ні, бо він у сімнадцять сидів на ящику з-під пляшок. Це змінювало справу. Не скасовувало, але змінювало…
