Він кивнув Павлу, і той увімкнув на великому екрані запис. Це була їхня остання розмова в кабінеті перед аварією.
Кожне слово Віктора, кожна його погроза тепер були надбанням громадськості. А потім на екрані з’явилися документи, фінансові звіти, що доводили багатомільйонні розкрадання, які вчиняв Віктор за спиною брата. І вишенькою на торті став висновок незалежної експертизи: гальмівна система в машині Олексія була виведена з ладу навмисно.
Віктор дивився на екран, і його обличчя перетворилося на сіру маску жаху, він був роздавлений. Олексій, не звертаючи більше на нього уваги, повільно повернув крісло до Альони.
Вона стояла, притискаючи до себе доньку, і дивилася на нього, не вірячи власним очам. Він простягнув до неї руку — вже не слабку і тремтячу, а сильну, чоловічу.
— Я все життя гнався за грошима, — сказав він так, щоб чули всі.
— А виявилося, що головний скарб я сам своїми руками залишив на порозі твого дому. Пробач мені, якщо зможеш. Виходь за мене. Він не чекав відповіді, він просто дивився в її очі і в їхній глибині бачив прощення і любов, яку не купиш за жодні гроші.
А маленька дівчинка, його донька, зробила крок уперед і, підійшовши до його крісла, обережно поклала свою крихітну долоньку на його руку. І цей жест був дорожчий за всі акції, контракти та мільйони, які він коли-небудь мав. Коло замкнулося. Він втратив усе, щоб знайти найголовніше.
