— Так, але хоча б не дзвонить по 15 разів.
Карина зітхнула. Свекруха відступила, але війна не закінчена. Вона чекає моменту, коли син одумається, пошкодує її і повернеться до колишнього режиму спілкування. Перший тиждень Денис тримався. Відповідав на дзвінки спокійно, не дзвонив сам. Але вже через 10 днів почав нервувати.
— Карино, мама якась сумна. Голос втомлений. Може, їй погано?
— Їй не погано. Вона просто образилася.
— Але раптом правда захворіла?
— Якщо захворіє, скаже. А так — просто маніпулює тобою.
Через два тижні Людмила Миколаївна змінила тактику. Голос став ще більш жалібним, слабким.
— Денисику, у мене голова болить. Напевно, тиск піднявся.
— Мамо, ти вимірювала?
— Ні, тонометр зламався.
— Купи новий.
— Ой, не можу я в магазин іти. Так погано себе почуваю.
Денис занепокоївся:
— Може, мені приїхати? Перевірити, як ти?
Карина втрутилася:
— Не треба їхати. Вона маніпулює.
Денис подивився докірливо:
— Карино, мама погано почувається.
— Мама прикидається. Якби їй було справді погано, вона б викликала швидку або лікаря.
— Але раптом їй потрібна допомога?
— Якщо потрібна, попросить прямо. А так — просто скаржиться, щоб ти прибіг.
Денис не поїхав, але весь вечір переживав. Дзвонив матері щогодини.
— Мамо, як ти? Краще?
