Коли приїхала швидка, ситуація стала ще більш неймовірною для медиків. Вони прибули за померлим, але натомість виявили живого пацієнта, який потребував реанімації. Лікарі довго не могли повірити поясненням доктора Богданова.
Звістка про «воскресіння» Андрія швидко облетіла місто. Місцеві газети й навіть священник, який бажав зрозуміти, чи це медичний феномен, чи щось більше, почали збиратися біля будинку бабусі. Одні називали це дивом, інші говорили про рідкісне захворювання, але всі сходилися в одному: зв’язок між Софією і батьком був чимось особливим, що виходило за рамки звичайної батьківської любові.
У лікарні Андрій провів кілька днів під наглядом фахівців. Лікарі підтвердили діагноз каталепсії й розробили план лікування для запобігання повторним епізодам. Софія відвідувала його щодня, приносячи букети польових квітів і розповідаючи про школу.
— Я ніколи не сумнівалася, — говорила вона йому. — Навіть коли всі казали, що ти помер, я знала, що це неправда. Моє серце мені підказувало.
Андрій зрозумів, що між ним і донькою існує зв’язок, який медицина не в змозі пояснити. Зв’язок любові, що виявився сильнішим за смерть…
