Витерши руки кухонним рушником, Оксана відчинила нижню шухляду гарнітура. Під старими блокнотами лежав її колишній смартфон із довгою тріщиною через увесь екран. Пристроєм давно не користувалися як телефоном: іноді вона вмикала його на кухні, щоб переглянути збережений рецепт.
Кілька місяців тому Богдан розбив власний смартфон. Поки пристрій був у ремонті, він установив банківський застосунок на старий телефон дружини, бо йому потрібно було терміново сплатити штрафи. Прив’язавши програму до свого номера й налаштувавши вхід, Богдан забрав відремонтований телефон і благополучно забув видалити застосунок із запасного пристрою.
На техніці він розумівся погано, вигадувати нові паролі лінувався й майже всюди використовував ті самі цифри. Оксана змахнула пил із потрісканого екрана й натиснула бічну кнопку. Телефон повільно ожив, а серед нечисленних піктограм досі залишався банківський застосунок.
Після запуску на екрані з’явилося поле для коду. Оксана ввела рік народження чоловіка й майже не здивувалася, коли застосунок відкрився. Система привітала Богдана Андрійовича, а відразу потому показала помітну пропозицію: йому попередньо схвалили кредит рівно на півтора мільйона.
Вона кілька секунд дивилася на яскраву кнопку. У пам’яті знову пролунав самовдоволений голос чоловіка: жодних документів немає, мати нічого не поверне, а втрачені заощадження слід вважати платою за невдалий шлюб. Оксана уявила нескінченні родинні розмови, у яких свекруха зрікатиметься власних обіцянок, а Богдан стоятиме поруч і вдоволено повторюватиме, що доказів немає. Принижуватися, умовляти Лідію Степанівну чи намагатися підтвердити усну домовленість Оксана більше не збиралася…👉Продовження — натисніть кнопку «Уперед» під рекламою👇👇👇
