До підписання залишалося менш як хвилина, коли Дмитро перестав гортати договір і поглянув поверх плеча представника компанії. Під самою стелею, біля віконного укосу, розпливалася сірувата волога пляма. На фотографіях, які подружжя переглядало перед поїздкою, стіна була цілком сухою. Ольга помітила, як чоловік повільно поклав ручку поруч із паперами, і зрозуміла: заплющувати очі на цю деталь він не погодиться.
— Підписання зачекає. Спершу перевіримо покрівлю, — спокійно промовив Дмитро.
Вадим Чернов, який супроводжував угоду, відреагував без найменшого занепокоєння. За його словами, після нічної зливи стара штукатурка набралася вологи, тоді як сам дах залишався справним. Говорив він упевнено й навіть усміхався, але Дмитро вже прямував до машини по невеликий міцний футляр.
Підхожий будинок вони шукали майже пів року. Ціна цього одноповерхового цегляного будинку з терасою та молодим садом майже дорівнювала сумі підвищених виплат, отриманих Дмитром за час служби в зоні бойових дій. Відпустка була короткою: на кілька оглядів пішли лічені дні, а остаточне рішення слід було ухвалити до вечора.
Ольга вже встигла подумки розвісити в кімнатах світлі штори, поставити під навісом великий стіл і уявити тихі вечори далеко від тісної квартири. Їй хотілося попросити чоловіка не чіплятися до однієї плями. Проте вона знала, якою ціною дісталися ці заощадження, тому не наважилася переконувати його знову ризикувати.
Дмитро відкрив футляр і дістав складаний квадрокоптер, придбаний ще до служби. За останні місяці він пристосував апарат до практичних завдань: тепер знизу кріпився нехитрий тримач для мітки або зовсім легкого вантажу.
— Вирішили погратися? — глузливо запитав Вадим, поправляючи дорогий годинник.
— Це робоча річ. Іноді вона надійніша за драбину, — відказав Дмитро.
Квадрокоптер злетів над карнизом, обігнув димар, і невдовзі на телефон надійшло чітке зображення розійденого стику покрівлі. Пляма з’явилася не через штукатурку, що випадково відсиріла. Усмішка Вадима згасла; після кількох дзвінків і короткої суперечки з майстрами він підтвердив, що продавець оплатить ремонт.
Повернувшись до столу, представник швидко знову набув колишньої самовпевненості. Він підсував сторінки, перевіряв підписи й розмірено постукував по стільниці масивним світлим перснем. Прикрасу перетинала темна смужка, а біля краю виднілася ледь помітна насічка. Поряд із сучасним годинником перстень здавався старомодним, однак Вадим носив його так давно, що, здавалося, зовсім не помічав на руці…👉Продовження — натисніть кнопку «Уперед» під рекламою👇👇👇
