— Ти покохаєш жінку років на двадцять старшу за тебе і одружишся з нею!
— Ні, тільки не це!
— Тільки це, Філю!
Дама дає римському жебракові десять лір і каже йому:
— Ви могли б і подякувати!
— Ви що, не бачите, що я глухонімий, і хочете, щоб за десять лір сталося диво?
Сидить старий шотландець у пабі. Сидить, пивце сьорбає, люльку курить. Сидів-сидів і каже:
— Оцей млин збудував я сам. Один. Назбирав каміння, замісив розчин і збудував. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен — будівничий млинів».
Посидів, ковтнув пивця, затягнувся.
— Оцей сад, у якому зараз найбільші врожаї фруктів і ягід, посадив я сам. Один. Усі радіють і збирають плоди. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен-садівник».
Посидів, ковтнув пива, затягнувся.
— Оцей міст збудував я сам. Один. Спиляв дерева, обтесав і зробив міст. Тепер ним їздять машини й ходять люди. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен — будівничий мостів».
Посидів, випив ще пивця, затягнувся.
— Але варто було один раз переспати з вівцею…
За кухлем пива Мюллер питає:
— Скажіть, Штірліцу, а який ваш улюблений фільм?
«Волга-Волга», — хотів було відповісти Штірліц, але вчасно схаменувся і сказав:
— «Фольксваген-Фольксваген».
— Скажіть, ви одесит?
— А що, у вас щось зникло?
Вірменському радіо поставили запитання:
— Чи правда, що в усіх дівчат легкої поведінки в темряві очі світяться?
Поки Вірменське радіо міркувало над відповіддю, втрутилася Одеса:
— Якби це було так, то в Одесі були б білі ночі!
Тут-таки долучився Санкт-Петербург:
— Панове, ви на що натякаєте?
Дорогою на роботу чоловік зайшов до улюбленої кав’ярні-пекарні. За стійкою двоє: сам господар і дівчина.
Він замовляє хачапурі:
— Дівчино, скільки?
Чоловік:
— Один. Одне… Блін, як правильно сказати?
Дівчина:
— Правильно — один.
Господар кав’ярні:
