Чужі сопливі діти, часто погано виховані, галасливі, а то й хворі, вони викликали в неї відторгнення. Не хотілося їй бачити їх. Тож Тетяна швидко відсторонилася і знову поринула в страждання про власного малюка.
А Федір? Він продовжував допомагати дитячим будинкам, але вже сам. Йому подобалося бачити вдячність персоналу, відчувати, що він робить знедолених сиріт хоч трохи щасливішими. Адже для цього й даються сили та можливості — підтримувати тих, хто слабший.
Тетяна і Федір дуже віддалялися одне від одного в той період. Подружжя не розуміло одне одного, часто сварилося. Тетяна звинувачувала Федора в неуважності, у черствості, хоча це були зовсім уже несправедливі докори.
Федору так не вистачало колишньої Тетяни, їхніх душевних розмов, того тепла і ніжності, що колись були між ними. А потім у його житті з’явилася вона. Молода жінка, скромна, тиха, неймовірно красива і зворушлива, і дуже-дуже щира.
Це-то й підкупило Федора остаточно. Рідко такі люди йому зустрічалися. Ірина працювала ткалею.
З фабрикою, на якій вона працювала, у Федора був укладений довгостроковий контракт. Вони йому постачали тканину для оббивки диванів. І ось одного разу Федір вирушив до директора фабрики у робочих справах, і там у коридорі випадково зіткнувся з нею.
Вона теж ішла до директора, несла заяву на відпустку. Це було як удар блискавки. Нічим особливим дівчина на перший погляд не вирізнялася.
Мінімум макіяжу, скромна сукня, втім, що не приховувала достоїнств витонченої фігури. Але Федір не міг відірватися від її очей — променистих, ніжних, привабливих. Загалом, він набрався сміливості й познайомився з нею.
Дізнався ім’я. Завів якусь невимушену бесіду. Від Ірини він відчував тепло і симпатію.
І їм було так добре разом. Федір вчинив нечесно, приховав від Ірини, що одружений. Інакше вона нізащо б не погодилася з ним зустрічатися.
А Федір, він навіть не думав у той момент про майбутнє. Все одно ж правда спливе. І про почуття Тетяни не переживав.
Йому здавалося тоді, що вони вже давно чужі люди. З Іриною ж було все по-іншому. Вона огорнула Федора турботою, як теплою ковдрою.
Він же, своєю чергою, як міг, дбав про неї. Купував їй гарний одяг, підтримував морально, навіть посприяв, щоб начальник підняв їй зарплату. Ірину бентежили дорогі подарунки, але турбота, турбота Федора явно приносила їй задоволення.
У дівчини була досить складна доля. Вона виховувалася в дитячому будинку, не знала любові близьких людей. І зараз із вдячністю приймала залицяння Федора.
До моменту, коли Федір все ж зізнався Ірині в тому, що одружений, вони зустрічалися вже кілька місяців. Скільки ж болю і відчаю відбилося в її прекрасних блакитних очах. Вона дивилася на Федора так, ніби він її дуже розчарував.
— Ми з дружиною вже давно чужі люди. Вона мене не розуміє, а я її. Ми розлучимося.
Федір говорив це все і розумів, наскільки банально звучать його слова — типові відмазки гулящого одруженого. Ірина пішла від нього. І навіть не через те, що Федір виявився одружений, ні.
Її відштовхнув той факт, що він її довгий час обманював. Федір не знав, де живе Ірина, але він вечорами чекав на неї біля воріт ткацької фабрики. Зізнавався в коханні й благав повернутися.
Одного разу Ірина безапеляційним тоном попросила його більше її не турбувати. — У мене з’явився молодий чоловік, і він чесний зі мною і не одружений. У нас усе серйозно, тож, прошу, не заважай.
Погляд Ірини був холодним, голос жорстким. Федір би, напевно, не відступився б від неї, але… Тут раптом з’ясувалося, що Тетяна чекає на дитину. Довгоочікувана подія, на яку ніхто ж майже не сподівався.
Чергове ЕКЗ у столичній клініці дало такий результат. Тетяна, вона немов на крилах по дому літала. Зникли її нескінченні докори і безперервні страждання.
Очі жінки тепер випромінювали щастя. І Тетяна потребувала захисту, захисту і підтримки чоловіка. Тому Федір вирішив залишити Ірину.
У нього ж дитина тепер народиться. Цьому малюкові потрібен батько. Серце щеміло.
Якесь внутрішнє чуття підказувало, що він упускає щось дуже важливе. Щось таке, що потім не повернути, не заповнити. Федір сумував за дотиками Ірини, за її очима, але… Нові обставини диктували й лінію поведінки.
Федір залишився в сім’ї. Вагітність Тетяни протікала важко. Вона раз у раз потрапляла в лікарню на збереження.
Обоє з подружжя постійно перебували в тривозі за майбутнього малюка. Чи вийде його доносити до потрібного терміну? Адже інший шанс стати батьками їм навряд чи випаде. Марк народився раніше терміну, але цілком життєздатним.
Малюкові довелося провести кілька місяців у лікарні. А потім… Потім була урочиста виписка з купою гостей, аніматорами, величезним тортом, кошиками квітів. Тетяна почувалася по-справжньому щасливою.
Федір бачив це і радів за дружину. Сам він теж був гордий від того, що став батьком. У нього — син, майбутній помічник у всіх справах, наступник меблевої компанії, найкращий друг…
