Вона знала, що Дмитро збирається зробити їй пропозицію, розуміла, що статися це має сьогодні, але не знала, як їй бути. Вона була впевнена, що, щойно Дмитро дізнається, що вона відмовилася від доньки, їхні стосунки одразу закінчаться.
Вони гуляли парком. Ольга дуже любила годувати качок. Дмитро знав про це, тому завжди купував кілька батонів, щоб Ольга змогла нагодувати всю качину зграю. От і сьогодні Ольга годувала качок, Дмитро спостерігав за нею. Така гарна, така ніжна. Качки її зовсім не боялися, брали булку просто з рук.
— А можна мені крихточку?
Ольга почула дитячий голос. Вона обернулася, а Дмитро вже простягнув дівчинці цілий батон. Дівчинка вмостилася поруч із нею. Вона двічі відкушувала, а один шматочок кидала качкам. Дівчинка була худенька, одягнена чисто, але бідненько, дуже бідненько.
— Привіт. Як тебе звати?
— Я Ліда. А тебе?
— А я Ольга. А де твої батьки?
— У мене немає батьків, — дівчинка сумно усміхнулася. — Я в дитячому будинку живу. Мене там усі ображають. От я й тікаю. Потім мене ловлять, повертають.
Ольга помітила, що дівчинка дуже спритно все робить однією рукою. Друга була в кишені. Ольга навіть подумала, що в дівчинки протез, тому діти її й дражнять.
Дівчинка повернулася до Дмитра.
— А ви можете не дзвонити одразу в поліцію? Ну, хоча б пів годинки.
Дмитро усміхнувся. Для своїх п’яти-шести років ця дівчинка була надто кмітливою, балакучою.
— Добре, домовилися. Пити хочеш?
Дмитро простягнув їй пляшечку соку. Він теж звернув увагу, що дівчинка тримає руку в кишені, спеціально дав закриту пляшку. Звісно, він би допоміг дівчинці, але що з рукою? Вона взяла пляшечку, на секунду завагалася, а потім допомогла другою рукою. У неї був не протез, просто пальчики на ручці в усіх людей розчепірені, а в неї були разом, купкою. Ліда відкрила пляшечку й знову сховала руку в кишеню.
Дмитро запитав:
— Тебе через ручку дражнять у дитячому будинку?
— І через ручку, і через вушко.
Дівчинка відкинула волосся. Ольга побачила вушко — скручене, точнісінько таке, як у її дівчинки, — і одразу знепритомніла. Дмитро кинувся до неї, підбігли ще люди, хтось викликав швидку. Ольга ніяк не хотіла приходити до тями. Приїхала швидка. Дмитро озирнувся — дівчинки й слід прохолов.
У лікарні, коли Ольга отямилася, він ледве її втримав: вона одразу хотіла кудись бігти. Ольга була зовсім слабка, бліда, але Дмитрові її було не втримати. Ольга знову плакала, виривалася…
