Максим затих. Перший тиждень він був як заморожений: сидів на ліжку, обнявшись з плюшевим ведмедем. Міг годинами дивитися в одну точку, на прохання не реагував, на питання відповідав односкладово і майже нічого не їв. Виявилося, це був найспокійніший період життя сім’ї, що виросла вдвічі, тому що потім старшенький розійшовся на повну силу і показав свій справжній норов.
Все почалося з псування речей. Максим одного разу просто взяв фломастер і розмалював свіжі шпалери в дитячій. Анні було шкода щойно зробленого ремонту, але вона з розумінням поставилася до проступку хлопчика. Все-таки дитина, дітям властиво псувати речі, на помилках вони і вчаться. Анна провела довгу бесіду з Максимом: не сварила, не дорікала, просто розповідала, чому не можна малювати на шпалерах і для чого потрібно берегти свій дім. Малюк згідно кивав, уважно дивлячись в очі прийомної матері, і того ж вечора розмалював стіни в коридорі, залі та кухні. Коли Анна зажадала пояснень, Максим лише загадково посміхнувся. По його погляду жінка зрозуміла: хлопчисько зробив це спеціально, на зло.
Далі — більше. Розмальовані шпалери виявилися тільки квіточками. Зламана побутова техніка, розбитий посуд, викинуті у вікно зошити, які Анна взяла додому на перевірку. Макс щоразу нібито ставив перед собою конкретну мету — вивести Анну з рівноваги. Якщо жінка стримувалася, списуючи неприйнятну поведінку на стрес і адаптацію дитини, хлопчисько робив щось ще більш вражаюче.
Андрій запевняв, що все можна виправити любов’ю і турботою, нібито Анна не намагалася. Вона завжди купувала іграшки і солодощі обом дітям, обох же водила в парк атракціонів і кафе, і книжки їм перед сном читала, і займалася з малюками читанням і малюванням, і багато розмовляла з синами, і обіймала їх постійно. Федю — зі щирим задоволенням, Макса — через силу, але все ж. Тільки ось Федя відгукувався на все це відповідною любов’ю і ніжністю, навіть намагався по-своєму піклуватися про батьків: то водички наллє, то цукеркою пригостить. Він міг просто підбігти до Анни, що сидить над зошитами, і пригорнутися до її плеча. У такі моменти серце жінки тануло від ніжності.
Максим же… Здавалося, він не відчуває ніяких почуттів до прийомних батьків. Повна байдужість в очах іноді змінювалася злістю і роздратуванням. Як би Анна не намагалася привернути хлопчика до себе, скільки б часу не приділяла йому особисто — все марно. Все одно що об бетонну стіну головою битися.
У дитячий садок Максим проходив тільки півроку. Поводився він там просто огидно. Ображав дітей, грубив вихователям, кидався їжею і насолоджувався справленим ефектом. Скоро стали надходити скарги вихователів. А потім і зовсім батьки зібрали підписи за те, щоб Макса перевели в спеціальний дитячий садок.
— Ви ж розумієте, у дитини явні проблеми. До нього потрібен особливий підхід. У корекційних дитячих садках є фахівці, які вміють працювати з такими малюками.
Сад для розумово відсталих? Ця пропозиція тоді обурила Анну до глибини душі. Макс ріс дуже кмітливою дитиною, все схоплював буквально на льоту, незважаючи на жахливу поведінку. Ні, Анна не могла допустити того, щоб Максим потрапив до спецзакладу. З вовками жити — по-вовчому вити. Жінка перебувала у впевненості, що оточення справить на старшого сина негативний вплив, відбудеться відкат у розвитку, і взагалі нічого хорошого не вийде. Але і в звичайному садку при такому ставленні вихователів, адміністрації та батьків хлопчика залишати не діло.
Подружжя порадилося і вирішило, що Анна тимчасово залишить роботу, буде займатися дітьми, приділить особливу увагу Максиму, стане для нього мамою, вихователем і вчителем в одній особі. А потім, коли хлопчик виправиться, Анна знову повернеться до школи. Жінці важко далося це рішення. Все ж вона дуже любила свою роботу. Але діти — це, звичайно, важливіше. Тим більше, вони так довго їх чекали.
Тепер Анна перебувала з Максимом в режимі 24 на 7. Це було дуже важко. Хлопчик вигадував все нові і нові способи доведення її до сказу і досягав успіху в цьому занятті. Коли мати звикала до чергових викрутасів і припиняла реагувати, він знаходив її чергове болюче місце.
— Ти товста, — заявив Макс з нахабною посмішкою Анні, коли та приміряла перед дзеркалом новий сарафан. — Товста. І ще від тебе смердить потом.
Анна сторопіла. Слова дитини болем відгукнулися в її серці. А трохи пізніше жінка згадала, що нещодавно говорила з подругою по телефону про дієти. Анна планувала скинути пару кілограм до літнього виїзду на море. Мабуть, Макс підслухав і тепер використовував цю інформацію, щоб зачепити її.
Ні, якщо Максу було щось потрібно, він умів знайти підхід до батьків і домогтися свого. Особливо ефективно його чари діяли на Андрія, який щиро жалів старшого сина, вважав проблеми з його поведінкою наслідком психологічної травми і занадто багато йому дозволяв. Мультики до другої ночі? Так, будь ласка, завтра все одно вихідний. А Максим так зворушливо просить! У комп’ютерну гру цілу годину грати? Ну гаразд, можна іноді. Шоколадний торт замість повноцінного обіду на прохання старшенького? Добре, час від часу можна і побалуватися.
Анну все це жахливо дратувало. Вона намагалася тримати Максима в рамках. Якщо хлопчик не сприймає ласки і добрі стосунки, то повинна спрацювати хоча б дресура. Але розуміння у чоловіка вона не зустрічала.
— Ти просто не змогла його полюбити, — сумно хитав головою чоловік у відповідь на чергове прохання дружини бути суворішою зі старшим сином. — Дуже шкода. Але відразу було помітно, що Федя тобі подобається більше.
— А поведінка? — Анна була вже на межі відчаю. — Ти цілими днями на роботі, я з ним одна б’юся. Ти просто навіть не бачиш, що він творить!
— Ну що поведінка? Ну так, речі псує, не слухається. Всі пацани так роблять. Тим більше він у нас ще й травмований. Не забувай, в яких умовах Максу довелося провести перші роки життя.
Але скоро і Андрію довелося визнати, що з Максимом щось не так. Хлопчик, який на момент усиновлення спокійно ходив у туалет, раптом почав мочити постіль ночами. Спочатку батьки думали, що це наслідок хвороби і дитина не винна. Але потім з’ясувалося: Макс точно робить мокрі справи спеціально. Як інакше пояснити, що щоранку підкладена під простирадло клейонка валялася на підлозі, і намоченим виявлявся саме матрац, який майже неможливо очистити? Не міг же він все це провернути уві сні?
Анна намагалася достукатися до Макса, з’ясувати причину його нової проблеми, але, як завжди, марно.
— Ти що, таким чином привертаєш увагу? — запитала жінка, уважно дивлячись у нічого не виражаючі чорні очі хлопчика. — Тобі ж вже сім, скоро в школу. Невже не соромно? Скажи, як ми повинні поводитися, щоб ти не злився?
Максим лише посміхнувся. І ця нахабна посмішка стала ще одним доказом того, що хлопчина цілком може себе контролювати. Він спеціально виводить з себе прийомних батьків. Злить їх, нібито мстить за щось. Тільки ось за що? За те, що забрали з притулку? Накупили багато гарного одягу та іграшок? Возять на море? Смачно годують? За те, що Анні довелося заради нього залишити роботу?
Федя справно відвідував свою групу, обзавівся в садку друзями, а Анні доводилося займатися з Максом вдома. І це була важка, невдячна і дуже неприємна праця. Андрій цілими днями пропадав на роботі і не міг повною мірою зрозуміти дружину.
Скоро у Максима з’явилося ще одне улюблене заняття — ставити батьків у незручне становище в людних місцях. Це могло статися де завгодно: на прогулянці, в парку, в гостях, в магазині. Макс раптом починав вимагати чогось свідомо нездійсненного. Наприклад, погладити слона в зоопарку або покататися на вертольоті. Отримавши відмову, хлопчина закочував істерику. Та ще яку! З валянням на землі або підлозі, з судомами, сльозами, гучними криками. Звичайно, оточуючі не залишалися байдужими до цих сцен. Зупинялися, дивилися, щось радили. З осудом розглядали червоніючих батьків, які не змогли нормально виховати дитину.
Хлопчик ріс, ставав розумнішим і винаходив більш витончені способи впливу на прийомну матір. Максим почав завдавати шкоди всім, кого Анна любила. Почалося все з кішки, улюблениці всієї родини, старенької Муськи. Спочатку Макс просто бив її, тягав за хвіст. Бідолаха, яка звикла до любові і поваги, не знала, куди сховатися від маленького мучителя. Покарання не допомагали. Макс продовжував знущатися над кішкою. А потім він її підстриг. Вірніше, вистриг у шерсті Муськи потворні лисини. Мабуть, бідна тварина в процесі виривалася, тому що подекуди на її тілі виднілися порізи. А може, Макс поранив її спеціально. Це б нітрохи не здивувало Анну.
Тоді-то жінка вперше злякалася по-справжньому. З ними в квартирі живе злісна, невідомо на що здатна істота. Він вже взяв у руки ножиці. Хто знає, що прийде йому в голову наступного разу?
А ще… Ще Максим став ображати Федю. Раніше, як не дивно, він брата не чіпав, взагалі не звертав на нього уваги. Анна чула історії знайомих про сварки їхніх дітей. У них нічого подібного не відбувалося. Макс і Федя існували нібито в паралельних світах, які практично не перетиналися, не грали разом, але і не сварилися. Тепер же Федя частенько прибігав до матері в синцях і саднах. Макс кидався на брата з будь-якого приводу: не так відповів, випадково взяв його річ, пройшов занадто близько від його ліжка. А ще старший впливав на молодшого психологічно. Залякував монстрами, що нібито живуть у шафі і під ліжком. Брехав, що батьки скоро здадуть їх назад у дитячий будинок…
