Наступного дня заміський готель із самого ранку готували до церемонії. Флористи вплітали білі троянди у високі арки, фахівці перевіряли освітлення, музиканти репетирували біля скляної стіни, а кухня обслуговувала цілу армію помічників і кілька сотень майбутніх гостей. Зовні все виглядало бездоганно, однак за зачиненими дверима говорили зовсім не про квіти й музику.
В одній із віталень зібралися молоді жінки з родин ділових партнерів. Вероніка Савчук, яка постійно з’являлася у світській хроніці, вивчала своє відображення й називала витрати на урочистість безглуздими. Її подруга Олеся заперечила, що весілля спадкоємців двох великих компаній за будь-яких обставин стало б головною подією сезону. Вероніка розсміялася: на її думку, всіх цікавило лише приховане обличчя Мирослави.
Хтось обережно припустив, що давні публікації можуть бути вигадкою. Вероніка заявила, що вродлива жінка ніколи не стала б ховатися стільки років, та й зберегти таку таємницю в сучасному світі неможливо. Останню фразу почув Тарас, який проходив повз. Зупинившись біля відчинених дверей, він чемно запитав, чи бачив хоч хтось із присутніх Мирославу без маски. Ніхто не відповів.
Вероніка послалася на розповіді, передані через треті руки, і численні статті. Тарас зауважив, що особливо впевнено чутки звучать саме тоді, коли не існує жодного справжнього свідка. Кілька жінок ніяково відвели очі, але Вероніка вперто пообіцяла: після церемонії стане зрозуміло, хто мав рацію.
Мирослава у своїй кімнаті майже не помічала приготованого вбрання. На колінах у неї лежав альбом, де зазвичай з’являлися порожні доріжки, старі дерева й безлюдні куточки зимового саду. Тепер на білому аркуші постав поворот під косими смугами дощу, дві машини й чоловічий силует із простягнутою рукою. Обличчя вона не намалювала. Важливіше було зберегти рідкісне відчуття безпеки, яке з’явилося поруч з Андрієм.
Оксана увійшла безшумно, але Мирослава все одно поспішила закрити альбом. Помічниця м’яко зауважила, що вперше за багато років на малюнку поруч із нею з’явилася інша людина. Мирослава запитала, чи не вигадала вона ту коротку близькість із вдячності й переляку. Відповісти Оксана не встигла. У двері наполегливо постукали, і захеканий керуючий повідомив: до Богдана приїхав незнайомий чоловік із документами. Відвідувач запевняв, що Андрій Левченко не має права ставати чоловіком Мирослави…
