За чотири місяці після весілля Соломія повідомила про вагітність. У її голосі радість змішувалася з тривогою. За інших обставин новина про майбутню дитину зробила б мене найщасливішою людиною, але тепер я насамперед подумала про те, наскільки вразливою стане донька.
Ми проговорили майже годину. Соломія скаржилася на сильну ранкову нудоту й слабкість, але між фразами проступав новий наступ Тараса. Тепер майже кожну його вимогу прикривала турбота про дитину.
Будинок на околиці раптом виявився, за його словами, зовсім непридатним для немовляти: поруч немає дитячого майданчика, хороших шкіл і зручної інфраструктури. Лариса приїжджала щодня, перелічувала недоліки житла й уже вибрала лікаря, який спостерігав її знайомих. Думки самої вагітної ніхто не питав.
Тарас зажадав, щоб дружина звільнилася. Він казав, що робота створює шкідливий стрес, справжня мати має думати про малюка, а гідний чоловік здатен забезпечити родину сам. За правильними словами ховалася проста мета — позбавити Соломію власного доходу.
Я попросила доньку приїхати до мене вранці, поки Тарас буде на роботі. Наступного дня Соломія з’явилася в безформній сірій кофті й широких штанах. Попри вагітність, вона схудла ще більше, обличчя осунулося, під очима залягли глибокі тіні.
Я всадовила її на диван і приготувала чай з імбиром, який трохи полегшував нудоту. Соломія тримала горнятко тремтячими руками й розповідала, що чоловік не дає їй нормально спати. Щовечора він годинами знову повертався до продажу будинку.
Тарас називав дружину егоїсткою й переконував, що її впертість руйнує родину. Квартиру поруч із його батьками, де Лариса нібито зможе допомагати з дитиною, тому відмову від угоди він оголосив доказом поганого материнства. Донька втомилася виправдовуватися й почала вірити у власну провину.
Я взяла її крижані руки й знову розповіла про Олесю. Сестра віддала чоловікові кар’єру, роки праці й право на будь-яке рішення, а коли знадобилося піти, у неї не лишилося нічого. Я не могла дозволити Соломії повторити цей шлях.
Вона плакала тихо й безнадійно. Боялася стати самотньою матір’ю, втомилася від щоденних конфліктів і більше не знаходила сил опиратися. Тарас відчував її слабкість і посилював тиск, прагнучи отримати не просто будинок, а повну владу над дружиною.
Вагітність зробила кожну сварку важчою. Соломія водночас тривожилася за дитину й чула від чоловіка, що саме її незгода шкодить малюкові. Будь-який спротив він перетворював на доказ материнського егоїзму. Так природне бажання захистити майбутню дитину оберталося проти неї самої, а втома позбавляла здатності спокійно оцінювати чергову вимогу.
Я попросила поклястися, що вона нічого не продасть, хоч би що сталося. Соломія кивнула, притулившись до мене, однак у її погляді залишалися сумнів і виснаження. Я розуміла: однієї обіцянки може не вистачити.
Коли машина доньки зникла за поворотом, я все ще стояла біля вікна. Тягар у грудях не минав. Мені здавалося, Тарас уже готує рішучий крок і дуже скоро змусить Соломію вибирати, не даючи часу на роздуми…
