Ольга принесла теку з усіма паперами. Потім зняла зі зв’язки ключ від заміського будинку й поклала перед Дмитром. Ключ від квартири залишився в її сумці. Збирати майно Вадима вона не стала: сорочка, телефон і ключі від службової машини й далі лежали там, де він їх покинув.
Ірина підняла зі столу автомобільний брелок і натиснула кнопку. За воротами коротко спалахнули вогні.
— Машина належить компанії. Згодом її забере працівник, — сказала вона.
Перстень Ірина загорнула в той самий оксамитовий мішечок і сховала в сумку. Потім сходила до своєї машини, залишеної за поворотом, принесла футляр із квадрокоптером і поставила його біля стіни будинку. Після цього вона повернулася до автомобіля й поїхала.
Ольга викликала машину, застебнула сумку й попрямувала до виходу, не просячи дати їй ще одну відстрочку. Біля хвіртки вона все ж озирнулася. Два нові шезлонги стояли порожніми просто неба, а на скляній стільниці поволі висихав розлитий напій.
Дмитро обережно опустився біля молодого дерева. Підтягнув до себе ослаблену стрічку, вирівняв тонкий стовбур і знову прив’язав його до опори. Петлю він залишив вільною, щоб саджанець не зламався й міг рости далі.
