Олена завжди почувалася трохи «не в ногу» з часом, немов запізнювалася на якийсь важливий потяг, що віз усіх її однолітків у щасливе доросле життя. На той момент, коли вона вперше серйозно замислилася про заміжжя, більшість її шкільних та університетських подруг уже давно няньчили дітей, а деякі, особливо спритні, встигли пережити розлучення і знову піти під вінець. У соціальних мережах миготіли нескінченні фотографії сімейних свят, перших кроків, шкільних лінійок, а Олена все так само поверталася в порожню квартиру, де на неї чекала лише ідеальна тиша та бездоганний порядок.
Природа не обділила її ні красою, ні розумом. Олена була тією жінкою, вслід якій оберталися чоловіки: струнка, з гордою поставою, завжди елегантно одягнена і доглянута до кінчиків нігтів. Але в цьому й крився парадокс її самотності. Чоловіків навколо було багато, але «своєї» людини серед них не знаходилося.
Кавалери, які втрачали від неї голову, здавалися їй прісними, нудними або занадто нав’язливими. Їхні залицяння не викликали трепету, а дотики залишали байдужою. Олена, вихована на класичних романах, мріяла не просто про штамп у паспорті, а про те саме кохання, від якого перехоплює подих, коли розумієш одне одного з півслова.
Мама, бачачи страждання доньки, часто гладила її по голові, як у дитинстві, і примовляла: «Оленко, не поспішай. Краще бути самій, ніж аби з ким». Вона переконувала, що щастя просто десь затрималося в дорозі, може, колесо міняє або в заторі стоїть, але воно обов’язково прийде. «Не роби помилок через страх», — повторювала вона.
Розумом Олена розуміла правоту матері, але серце зрадницьки стискалося від туги. «Легко сказати — чекай», — думала вона, дивлячись на чергове запрошення на весілля від далекої родички. Їй здавалося, що життя проходить повз, що всі найкращі чоловіки — як дефіцитний товар — уже давно розібрані більш хваткими та менш перебірливими дамами, які вчепилися в них мертвою хваткою.
Тиск суспільства — страшна сила. Нетактовні запитання тітоньок на сімейних застіллях («Ну коли ж, Оленко? Годинничок-то цокає!»), співчутливі погляди заміжніх подруг і власний страх залишитися старою дівою зробили свою чорну справу. Піддавшись паніці та ілюзії закоханості, Олена вискочила заміж. Обранець здавався надійним, перспективним і, головне, дуже хотів сім’ю…
