— обережно запитав юрист.
— Так, — кивнула Ольга. — Якби не вона… Я не знаю, що було б.
Наступного дня Ольга пішла в парк. Довго шукала очима. І знайшла. Жінка сиділа там же. Дівчинка поруч. Ольга підійшла. Серце билося, як тоді, але тепер не від страху. Від чогось іншого. Від розуміння, що добро іноді приходить у найнезвичніших формах.
— Добрий день, — сказала Ольга. — Це ви… Ви тоді…
Жінка підняла очі й кивнула, ніби чекала.
— Я знала, що ви прийдете, — сказала вона тихо.
Ольга зніяковіла.
— Дякую вам. Ви… Ви врятували мене.
Жінка подивилася вбік, ніби їй було ніяково.
— Не врятувала, — сказала вона. — Підказала. А врятували ви себе самі.
Дівчинка стояла поруч і мовчала. Тільки очі в неї були все такі ж серйозні.
Ольга дістала з гаманця гроші й простягнула жінці:
— Візьміть, будь ласка. Це… Це не подачка. Це дякую.
Жінка хотіла відмовитися, але Ольга м’яко наполягла:
— Візьміть. І ще, якщо вам потрібно, я можу допомогти з документами, з поліклінікою, з чим завгодно.
Жінка подивилася на неї і вперше ледь помітно посміхнулася. Ольга пішла з парку і відчула, як на грудях стало легше. Ніби вона не просто вижила, ніби вона щось важливе зрозуміла.
Через місяць почалося розлучення. Ольга не робила з цього вистави. Вона не хотіла помсти. Вона хотіла спокійно зачинити двері. Артема затримали в іншій справі, так їй сказали в поліції. Їй не довелося з ним зустрічатися зайвий раз. І це було навіть краще.
Ольга повернулася у свою квартиру. Поміняла замки. Поставила нові. Увімкнула в під’їзді відеодомофон. І вперше за довгий час відчула: дім знову її.
Іноді вечорами вона сідала на кухню і думала, як усе могло закінчитися, якби вона того ранку просто пішла. Як годинник. І щоразу розуміла: найстрашніша пастка — звичка. Звичка довіряти автоматично. Звичка не помічати тривожні дрібниці. Звичка не виносити сміття з хати.
Життя не стало казкою. Вона знову ходила на роботу. Знову пила чай вранці. Знову проходила через парк. Але тепер усередині в неї була впевненість: якщо прийде біда, вона не застигне і не чекатиме, що хтось врятує. Вона зробить крок назад, подивиться, збере факти й захистить себе. І це, як не дивно, було найспокійнішим фіналом з усіх можливих.
