Олена ж дивилася у вікно на сосни й усміхалася майбутньому, яке тепер пахло не міськими вихлопами, а хвоєю та сирою землею.
Ремонт став для них дивним поверненням до витоків їхнього шлюбу — до чесної спільної праці та простих цілей. Олег латав дах, бурчачи, але з особливою ретельністю виводив кожен кут.
Олена білила стіни, з насолодою стираючи похмурі сліди чужого минулого життя. Через місяць будинок перетворився, наповнився світлом і забутим запахом свіжого дерева.
Вона поставила мольберт біля найбільшого вікна, що виходило в густо зарослий сад. Здавалося, заповітна мрія ось-ось стане відчутною реальністю. Одного вечора, коли Олег поїхав до райцентру по дрова, їй на думку спало перевірити підпілля — чи не зробити там зручний льох для інструментів.
Спуск скрипучими сходами в сирий, земляний холод був схожий на падіння в іншу історичну епоху. Повітря тут пахло тлінням і важкою, злежаною віками глиною. Олена із зусиллям встромила лопату в землю, щоб оцінити ґрунт, і залізо дзенькнуло об щось несподівано тверде. Вона взялася розчищати землю руками, не шкодуючи манікюру.
Під тонким шаром виявилася кладка — не звичайна фундаментна, а стародавня, з тесаного каміння на вапняному розчині.
Серце її тьохнуло не від страху, а від раптової пекучої цікавості. Вона побігла до хвіртки зустрічати Олега, не в змозі дочекатися його повернення. …
