Після нічного дзвінка участь Богдана дедалі більше скидалася на контроль. Він по кілька разів на день цікавився самопочуттям Софії, розпитував, що відбувалося на заняттях, і неодмінно уточнював, чи не з’явилося на малюнках чогось нового. Усі ці запитання можна було пояснити дружбою, однак Максим чув за ними холодну зосередженість людини, яка намагається передбачити чужий крок.
— Тобі необхідно взяти відпустку, — казав Богдан під час зустрічей. — Ти виснажений, не спиш, підозрюєш казна-кого. Я можу влаштувати вам поїздку до гарного санаторію. Поїдете із Софією, зміните обстановку.
Максим відмовлявся. Навіть дружні обійми тепер здавалися йому показовим виявом близькості, якої насправді вже не існувало.
Одного разу після наради він повернувся до кабінету й виявив, що синя папка з малюнками зникла із замкненої шухляди. Максим оглянув стіл, шафу й сейф, хоча чудово знав, де залишив її вранці. Усередині все похололо. На цих аркушах була єдина нитка, що пов’язувала пам’ять Софії з матеріалами злочину.
Він одразу пішов до Богдана.
— Ти брав синю папку з малюнками?
— Уперше чую, — той розвів руками. — Може, прибиральники викинули разом із непотрібними паперами?
На його обличчі було переконливе здивування, та в очах на коротку мить промайнуло полегшення. Максим зрозумів, що папку не загубили. Її забрали навмисно.
Наступного дня його викликав керівник управління Степан Черненко. Начальник зустрів Максима без звичного привітання й поклав перед собою роздруковане звернення.
— На тебе надійшла скарга. Автор стверджує, що ти використовуєш прийомну доньку для неофіційного розслідування. Нібито змушуєш тяжко травмовану дитину повертатися до спогадів, які можуть зруйнувати її психіку.
Максим упізнав не лише зміст, а й майже кожне формулювання. Тими самими словами Богдан пояснював небезпеку малюнків.
— Це неправда. Софія працює з психологинею. Я не ставлю їй запитань про злочин і не змушую нічого малювати.
— Я не збираюся оцінювати лікування, — сухо відповів Черненко. — Але бачу, що ти порушив порядок доступу до архіву й знову взявся за закрите розслідування без доручення. Десять років тому ця справа ледь не занапастила твою кар’єру. Тепер ти ризикуєш втратити значно більше.
Максим спробував розповісти про портсигар, та начальник зупинив його.
— До завершення перевірки скарги тебе відсторонено від будь-яких дій, пов’язаних зі справою Гнатюків. Якщо підтвердиться тиск на дитину, постане питання не лише про твою посаду, а й про обмеження батьківських прав.
Загроза втратити Софію приголомшила дужче за будь-яке службове покарання. У коридорі на нього вже чекав Богдан. Він дивився співчутливо, але саме очікування виказувало його обізнаність.
— Це ти написав скаргу, — сказав Максим.
— Ти перестав розуміти, що робиш. Я намагаюся втримати тебе на поверхні, а ти тягнеш за собою дівчинку.
Богдан говорив гаряче й упевнено, вдаючи скривдженого друга. Максим же бачив перед собою людину, яка спершу викрала малюнки, а потім позбавила його можливості діяти. Тінь уже не була лише плямою на папері. Вона підійшла впритул і простягнула руку до найдорожчого, що в нього залишилося…👉Продовження — натисніть кнопку «Далі» під рекламою👇👇👇
