Потім перед публікою виступив чоловік жінки. Він без вагань оголосив себе батьком одинадцятьох дітей і запевнив, що і дружина, і немовлята перебувають у доброму стані.
Однак ні фотографій, ні відомостей про те, де перебували дружина й новонароджені, від чоловіка так і не отримали. Прохання підтвердити розповідь він зустрічав ухильними відповідями, тож захват довкола цієї історії почав поступатися недовірі. Сумніви були цілком закономірними. Жодна клініка не повідомляла про безпрецедентні пологи, а відомостей про медичний нагляд за одинадцятьма недоношеними немовлятами теж не з’являлося.
Навіть з огляду на лікарську таємницю подія такого масштабу навряд чи могла не залишити слідів. Проте ніхто не надав ні виписок, ні свідчень незалежних очевидців, а нові статті й далі тиражували попередні заяви, видаючи їх за встановлені факти.
Поширеною сенсацією зацікавилася місцева влада.
Перевіряльники почали з’ясовувати, до якого медичного закладу могла надійти жінка, зіставляли доступні відомості та надсилали запити до пологових відділень. Пошуки виявилися безрезультатними: жодна лікарня не підтвердила, що спостерігала пацієнтку з настільки незвичною багатоплідною вагітністю або приймала в неї пологи.
Саме тоді в інформаційному потоці з’явилися повідомлення, нібито ймовірна мати звернулася по допомогу: родині буцімто були потрібні гроші, підгузки та дитяче харчування для одинадцятьох немовлят. Співчуття спалахнуло знову, але поруч із ним дедалі частіше виникав сумнів. Перш ніж починати збір коштів, потрібне було бодай одне підтвердження того, що діти справді існують…
