— Це син мого чоловіка! — підвищила голос Ірина. — Негайно пропустіть, інакше покличу охорону.
Лариса Степанівна відступила. Ірина поспішила до номера, тремтячи від гніву. На Андрійка схожий! Анітрохи. Артем — викапаний Максимко в дитинстві, а брат схожий на неї. Тепер онука захотілося. Раніше треба було думати: тоді бомжихою називали, а тепер підлещуються.
— Що тебе так розсердило? — здивувався Павло, побачивши її розчервоніле обличчя.
— Знову мати Андрія причепилася з розпитуваннями. Усю відпустку зіпсували!
— Нічого вони нам не зіпсували, — усміхнувся чоловік. — Плюнь. Іди до мене, діти вже сплять.
Ірина видихнула. Справді, чого це вона так завелася? Чужі люди й залишаться чужими. У неї є діти й коханий чоловік — ось про кого варто думати. Вона кинулася Павлові в обійми.
Наступного дня вони полетіли. Більше з Андрієм, його дружиною та батьками не зустрічалися; ті назавжди лишилися за межами їхнього життя.
Приблизно за місяць про відпочинок згадувалося тільки хороше. І тут Ірині нестерпно захотілося оселедця — не шматочка чи двох, цілий кілограм могла б з’їсти! А ще абрикосового варення. Спробувала разом і знайшла, що смачнішого нічого немає.
Павло застав її на кухні: дружина з блаженним виглядом макала оселедцевий хвіст у розетку з варенням. Він остовпів.
— Ірино, це що за дієта така?
— Ніяка не дієта. Смачно! На, спробуй.
Вона простягнула йому шматочок риби з варенням. Павло спробував — і відразу виплюнув.
— Іро, яка гидота! Що в тебе зі смаком? — Він і досі кривився від присмаку. — Якби не відомі обставини, вирішив би, що ти вагітна.
Ірина замислилася. Невже можливо? Лікарі ж сказали Павлові, що дітей у нього не буде. Та й цикл у неї не порушувався. Усе ж наступного дня вона поїхала до лікарні.
Чоловік лишився чекати в коридорі. Вийшовши від лікаря схвильованою, Ірина сіла біля нього, поклала голову йому на плече й прошепотіла:
— Лікар сказав, що ти не на ту свинку хворів. А мені час підручник з акушерства та гінекології перечитати. Виявляється, у деяких жінок так буває.
— Іро, я нічого не зрозумів, — розгубився Павло.
— У нас буде дитина.
Вони подивилися одне одному в очі. Диво все-таки сталося. А за вісім місяців у їхній сім’ї з’явився третій малюк — Назар.
